"Мелодія спогадів"

1

Старі стежки ведуть у тіні,

Де кожен крок звучить як нота,

Я йду серед шепоту дерев,

Щоб відчути мелодію спогадів.

2

Птахи линуть над полями,

Мов голоси минулих ранків,

Я вдивляюся у їх політ,

Щоб відчути легкість пам’яті.

3

Сонце лягає на траву,

Мов золота стрічка у руках часу,

Я торкаюся її тепла,

Щоб відчути теплоту дня.

4

Річка дзюрчить мов відлуння,

Мов казка, що забута людьми,

Я слухаю її мову,

Щоб відчути ритм життя.

5

Старі лавки ховають тіні,

Мов тихі свідки подій,

Я сідаю на них повільно,

Щоб відчути відгомін минулого.

6

Квіти на узбіччі вкривають землю,

Мов спогади, що зберігають красу,

Я вдивляюся у їх кольори,

Щоб відчути ніжність миті.

7

Тіні на стінах грають узорами,

Мов картини невидимих рук,

Я дивлюся на їх рух,

Щоб відчути живу пам’ять.

8

Вітер носить запахи дощу,

Мов послання з давніх часів,

Я вдихаю його прохолоду,

Щоб відчути свіжість спогадів.

9

Старі годинники відлічують хвилини,

Мов ноти у нескінченній симфонії,

Я слухаю їх такт,

Щоб відчути ритм буття.

10

Тіні трав пливуть по землі,

Мов хвилі часу, що не зупинити,

Я йду серед них тихо,

Щоб відчути плинність життя.

11

Сонце сідає за обрієм,

Мов золотий кулястий спогад,

Я дивлюся на його схід,

Щоб відчути завершення дня.

12

Листя шурхотить під ногами,

Мов шепіт тихих історій,

Я крокую обережно,

Щоб відчути присутність минулого.

13

Старі двері будинків мовчать,

Мов свідки життя поколінь,

Я торкаюся їх тихо,

Щоб відчути вагу часу.

14

Ніч приходить з туманом,

Мов покривало для снів,

Я вдивляюся у його сутінки,

Щоб відчути мить тиші.

15

Зорі з’являються на небі,

Мов спогади, що світяться в темряві,

Я вдивляюся у їхнє світло,

Щоб відчути нескінченність часу.

16

Тіні дерев розтяглися довго,

Мов руки, що обіймають спогади,

Я йду серед них тихо,

Щоб відчути зв’язок з минулим.

17

Під ногами тріщить опале листя,

Мов відлуння минулих кроків,

Я крокую повільно,

Щоб відчути слід часу.

18

Ранковий туман вкриває поле,

Мов тонка завіса для думок,

Я йду крізь нього обережно,

Щоб відчути ніжність ранку.

19

Кожна квітка сяє краплею роси,

Мов перлина спогадів,

Я вдивляюся у її блиск,

Щоб відчути чистоту миті.

20

І я стою серед полів і тіні,

Ловлячи кожен звук і подих,

Щоб відчути, як мелодія спогадів

Несеться крізь серце назавжди.