"Краплі часу"

1

Ранок пролився срібними краплями,

Мов сльози, що пам’ятають ніч,

Я йшов серед тихих вулиць,

Щоб відчути подих часу.

2

Тіні дерев витягалися довго,

Мов відгомін минулих днів,

Я йшов серед них обережно,

Щоб відчути вагу кожної миті.

3

Вітер шепотів крізь гілки,

Мов старі історії, забуті людьми,

Я прислухався до його голосу,

Щоб відчути ритм життя.

4

Старі лавки скрипіли під вітром,

Мов сторінки давніх спогадів,

Я сідав на них тихо,

Щоб відчути присутність часу.

5

Вікна будинків світилися м’яким світлом,

Мов очі, що бачили минуле,

Я вдивлявся у них довго,

Щоб відчути тепло життя.

6

Річка несла срібні відблиски,

Мов дзеркала забутих мрій,

Я дивився на її течію,

Щоб відчути силу миті.

7

Старі двері скрипіли важко,

Мов пам’ять стін тримала тіні,

Я торкався їх уважно,

Щоб відчути вагу спогадів.

8

Квіти на клумбах цвіли тихо,

Мов нагадування про красу світу,

Я вдивлявся у їхні пелюстки,

Щоб відчути ніжність буття.

9

Ліхтарі кидали довгі тіні,

Мов шлях для самотніх думок,

Я йшов серед них тихо,

Щоб відчути присутність нічного міста.

10

Старі годинники тикали невпинно,

Мов відлік для всіх мрій,

Я слухав їх уважно,

Щоб відчути ритм часу.

11

Тіні хмар пливли по дахах,

Мов пам’ять про минулі надії,

Я вдивлявся у них довго,

Щоб відчути велич світу.

12

Кожен камінь мостової

Мов сторінка із забутих днів,

Я торкався його рукою,

Щоб відчути слід часу.

13

Вечірні вітри приносили запахи,

Мов листи від старих друзів,

Я вдихав їх уважно,

Щоб відчути смак минулого.

14

Старі будинки мовчали терпляче,

Мов зберігаючи історії сердець,

Я вдивлявся у їхні стіни,

Щоб відчути вагу спогадів.

15

Тіні людей пливли по тротуарах,

Мов спогади, що не відпускають,

Я крокував серед них тихо,

Щоб відчути тягар минулого.

16

Кожен лист на землі

Мов сльоза давнього часу,

Я піднімав його обережно,

Щоб відчути пам’ять життя.

17

Старі дерева гнулися під вітром,

Мов старці, що несуть знання,

Я торкався їх кори,

Щоб відчути силу витривалості.

18

Небо розкривало нічні зірки,

Мов свідки нескінченності,

Я дивився на них уважно,

Щоб відчути велич буття.

19

Тіні на стінах рухалися тихо,

Мов відлуння забутих слів,

Я вдивлявся в них довго,

Щоб відчути глибину серця.

20

І я стояв серед нічного міста,

Ловлячи кожен подих і звук,

Щоб відчути, що краплі часу

Несуть спокій і мудрість в душі.