"Відлуння серця"

1

Ранок торкався обличчя ніжно,

Мов спогад про давні почуття,

Я йшов крізь місто тихо,

Щоб відчути тепло серця.

2

Кожен крок по старій бруківці

Мов промінь світла у темряві,

Я прислухався до стукоту свого серця,

Щоб відчути ритм життя.

3

Вітер грав у волосся м’яко,

Мов шепіт давніх обіцянок,

Я закрив очі на мить,

Щоб відчути спокій і свободу.

4

Сонце ковзало по дахах,

Мов золоті нитки на полотні,

Я дивився на його проміння,

Щоб відчути тепло душі.

5

Тіні дерев витягались довго,

Мов смуги минулого на землі,

Я йшов серед них уважно,

Щоб відчути присутність спогадів.

6

Річка несла блискучі хвилі,

Мов дзеркала нездійснених мрій,

Я дивився на її рух,

Щоб відчути течію часу.

7

Старі лавки скрипіли під вітром,

Мов шепіт самотніх розмов,

Я сідав на них на мить,

Щоб відчути мить спокою.

8

Вікна будинків світилися теплом,

Мов очі, що бачили багато,

Я вдивлявся у них уважно,

Щоб відчути життя, що триває.

9

Квіти у дворах тихо цвіли,

Мов нагадування про красу світу,

Я вдивлявся у їхні пелюстки,

Щоб відчути ніжність миті.

10

Старі двері скрипіли важко,

Мов нагадавши про минулі страхи,

Я торкався їх петель,

Щоб відчути пам’ять стін.

11

Ліхтарі кидали м’яке світло,

Мов промінці на дорозі спогадів,

Я йшов серед них уважно,

Щоб відчути шлях серця.

12

Тіні людей пливли по тротуарах,

Мов спогади про тих, кого вже нема,

Я крокував серед них тихо,

Щоб відчути зв’язок з минулим.

13

Вечірні вітри приносили запахи,

Мов листи, що летять крізь час,

Я вдихав їх уважно,

Щоб відчути тепло спогадів.

14

Старі годинники тикали рівно,

Мов ритм незмінної долі,

Я слухав їх довго,

Щоб відчути невпинність часу.

15

Тіні хмар пливли над дахами,

Мов думки, що блукають крізь пам’ять,

Я вдивлявся у них уважно,

Щоб відчути власну тишу.

16

Кожен лист на тротуарі

Мов сторінка із забутих днів,

Я піднімав їх обережно,

Щоб відчути смак минулого.

17

Старі будинки мовчали терпляче,

Мов зберігаючи історії сердець,

Я вдивлявся в їхні стіни,

Щоб відчути вагу спогадів.

18

Небо розкривало нічні зірки,

Мов вогники для самотніх душ,

Я дивився на них уважно,

Щоб відчути велич світу.

19

Тіні на стінах пливли повільно,

Мов привиди забутих думок,

Я вдивлявся в них тривалий час,

Щоб відчути глибину власного серця.

20

І я стояв серед тиші і світла,

Ловлячи кожен подих і звук,

Щоб відчути, що відлуння серця

Живе всередині завжди.