"Тіні спогадів" 280

1

Ніч опустилась на місто тихо,

Мов покривало зі старих снів,

І я йшов по пустих вулицях,

Щоб відчути відлуння минулого.

2

Вікна будинків світилися теплом,

Мов пам’ять про щасливі дні,

Я вдивлявся в них уважно,

Щоб відчути тепло, що ще живе.

3

Тіні дерев простягались довго,

Мов спогади тягнули мене назад,

Я крокував серед них обережно,

Щоб відчути присутність тих, кого немає.

4

Старі лавки скрипіли від вітру,

Мов шепіт давніх розмов,

Я сідав на них тихо,

Щоб відчути смак часу.

5

Річка несла темну воду,

Мов відлуння минулих днів,

Я дивився на її течію,

Щоб відчути швидкоплинність життя.

6

Кожен камінь мостової

Мов відбиток кроків забутих людей,

Я торкався їх рукою,

Щоб відчути історію під пальцями.

7

Старі будинки мовчали терпляче,

Мов зберігаючи таємниці віків,

Я вдивлявся в їхні стіни,

Щоб відчути пам’ять цих місць.

8

Ліхтарі кидали довгі тіні,

Мов сліди минулого на землі,

Я йшов серед їхнього сяйва,

Щоб відчути життя у темряві.

9

Вітер шепотів крізь гілки,

Мов нагадав про ті втрати,

Я слухав його уважно,

Щоб відчути біль і його сенс.

10

Кожен лист на тротуарі

Мов сторінка, що впала з книги,

Я піднімав їх обережно,

Щоб відчути історію спогадів.

11

Тіні людей пливли по мостовій,

Мов відгомін забутих сміхів,

Я крокував серед них,

Щоб відчути рух життя навколо.

12

Небо розкривало нічні зірки,

Мов погляд у далекі часи,

Я дивився на них,

Щоб відчути вічність у миті.

13

Старі двері скрипіли тихо,

Мов відкривали таємниці душ,

Я торкався їх важких петель,

Щоб відчути вагу пам’яті.

14

Ранковий туман обіймав місто,

Мов захисний покрив старих спогадів,

Я йшов крізь нього,

Щоб відчути запах минулого.

15

Квіти у дворах тихо цвіли,

Мов нагадування про красу життя,

Я вдивлявся в їхні пелюстки,

Щоб відчути ніжність миті.

16

Старі годинники тикали невпинно,

Мов рахували втрачений час,

Я слухав їх удумливо,

Щоб відчути ритм забутих днів.

17

Вечірні вітри приносили спогади,

Мов листи, що летять крізь час,

Я вдихав їх запах,

Щоб відчути зв’язок із минулим.

18

Кожен крок по мокрій мостовій

Мов стукіт серця, що пам’ятає,

Я йшов тихо, прислухаючись,

Щоб відчути сліди часу.

19

Тіні хмар пливли над дахами,

Мов думки, що блукають крізь пам’ять,

Я дивився на них уважно,

Щоб відчути глибину своїх спогадів.

20

І я стояв серед тиші ночі,

Ловлячи кожен подих і звук,

Щоб відчути, що тіні спогадів

Живуть у серці завжди.