"Вогонь надії"

1

Ранок розкрив очі світу,

Мов новий лист чистого паперу,

І я стояв серед тиші,

Щоб відчути, як серце палає.

2

Промінь сонця торкався обличчя,

Мов лагідна рука друга,

І я вдихав його тепло,

Щоб відчути світло у душі.

3

Тіні ночі відступали повільно,

Мов страхи, що танули з вітром,

Я крокував уперед,

Щоб відчути силу власного шляху.

4

Кожен звук міста — мов пульс життя,

Мов серце, що б’ється поруч,

Я слухав його уважно,

Щоб відчути ритм надії.

5

Старі дерева шепотіли листям,

Мов нагадували про витримку,

І я торкався їх кори,

Щоб відчути силу коренів.

6

Вітер приносив запах дощу,

Мов обіцянку нового початку,

Я вдихав його глибоко,

Щоб відчути свободу у грудях.

7

Річка блищала під ранковим світлом,

Мов дзеркало для думок і мрій,

Я дивився на її поверхню,

Щоб відчути потік власного життя.

8

Кожен крок по траві був тихим,

Мов шепіт, що тільки серце чує,

Я йшов, ловлячи ці миті,

Щоб відчути присутність тепла.

9

Квіти розкривались на узбіччі,

Мов маленькі чудеса серед буднів,

Я вдивлявся в їхні пелюстки,

Щоб відчути красу простих речей.

10

Ліхтарі запалювались м’яким світлом,

Мов обійми для всього світу,

Я йшов серед їх сяйва,

Щоб відчути тепло вечора.

11

Старі будинки мовчали спокійно,

Мов зберігаючи таємниці часу,

Я дивився у їхні вікна,

Щоб відчути історію життя.

12

Тіні людей перепліталися на тротуарі,

Мов нитки минулого і теперішнього,

Я крокував серед цього танцю,

Щоб відчути плин буття.

13

Небо розкривало кольори світанку,

Мов художник малює на полотні,

Я дивився на його палітру,

Щоб відчути велич миті.

14

Старі лавки чекали на гостей,

Мов пам’ять про тисячі розмов,

Я сідав на них тихо,

Щоб відчути відлуння життя.

15

Кожен лист на землі шепотів,

Мов спогади, що не зникають,

Я піднімав їх уважно,

Щоб відчути тепло минулого.

16

Тіні хмар пливли повільно,

Мов думки, що знаходять свій шлях,

Я спостерігав цей рух,

Щоб відчути спокій у душі.

17

Вечірній вітер приносив запах трави,

Мов обіцянку миру після бурі,

Я вдихав його повільно,

Щоб відчути гармонію з світом.

18

Старі вулиці блищали від дощу,

Мов дзеркала для всіх пережитих днів,

Я йшов серед їхніх відблисків,

Щоб відчути красу переходів.

19

Кожен крок по камінцях мостової,

Мов музика для серця, що чує,

Я йшов тихо, прислухаючись,

Щоб відчути ритм надії.

20

І я стояв серед тиші і світла,

Ловлячи кожен шепіт і відлуння,

Щоб відчути, що вогонь надії

Палає у серці завжди.