"Мелодія спогадів"

1

Тихий ранок лягав на подвір’я,

Мов перші акорди забутої пісні,

І я слухав цей шепіт часу,

Щоб відчути дихання спогадів.

2

Старі фотографії мовчали в альбомі,

Мов зупинені миті життя,

Я торкався їх обережно,

Щоб відчути тепло тих днів.

3

Кожен подих нагадував про минуле,

Мов легкий вітер переносить листя,

І я йшов вулицями пам’яті,

Щоб відчути ритм прожитих хвиль.

4

Тіні дерев грали на стінах будинків,

Мов художник малює тіні спогадів,

Я вдивлявся в цей танець світла,

Щоб відчути красу миті.

5

Далекий сміх лунав у дворі,

Мов ехо дитинства, що не забути,

Я прислухався до нього,

Щоб відчути тепло минулого.

6

Старі двері скрипіли повільно,

Мов розповідали старі таємниці,

Я відчиняв їх серцем,

Щоб відчути запах днів минулих.

7

Листя шепотіло під ногами,

Мов історії, що ніхто не записав,

І я йшов серед цих звуків,

Щоб відчути глибину часу.

8

Річка блищала під сонцем,

Мов дзеркало, що відображає спогади,

І я дивився на її поверхню,

Щоб відчути течію життя.

9

Тіні людей на тротуарі повільні,

Мов старі історії оживали на мить,

Я спостерігав цей рух тихо,

Щоб відчути плин часу.

10

Старі лавки у парку мовчали,

Мов свідки радості і смутку,

Я сідав на них тихо,

Щоб відчути сліди життя.

11

Небо фарбувалося у рожево-золоті,

Мов кожен колір — відлуння дня,

Я дивився на нього уважно,

Щоб відчути красу завершення.

12

Вечірній вітер приносив запах дощу,

Мов нагадування про минулі літа,

Я вдихав його повільно,

Щоб відчути пам’ять у собі.

13

Кожна тріщина у стінах будинків,

Мов сліди тих, хто йшов раніше,

Я вдивлявся в них довго,

Щоб відчути присутність часу.

14

Старі дерева шепотіли легенди,

Мов пам’ять тисячі років,

І я слухав їх мудрість,

Щоб відчути силу віків.

15

Квіти на узбіччі пахли ніжно,

Мов спогади, що не зникають,

Я прислухався до їх шепоту,

Щоб відчути красу дрібниць.

16

Тіні хмар пливли повільно,

Мов думки, що не спішать знайти відповіді,

Я дивився на них уважно,

Щоб відчути спокій у собі.

17

Вечірні ліхтарі запалювались м’яким світлом,

Мов маленькі зірки на землі,

Я йшов їхнім сяйвом тихо,

Щоб відчути тепло серед темряви.

18

Старі вулиці блищали після дощу,

Мов дзеркало для всіх пережитих днів,

Я йшов серед цих відблисків,

Щоб відчути рух часу.

19

Кожен крок на камінцях мостової,

Мов музика для душі, що слухаєш,

Я йшов повільно, прислухаючись,

Щоб відчути ритм життя.

20

І я стояв серед цього спокою,

Ловлячи кожен звук і світло,

Щоб відчути, що спогади — це музика,

Що грає у серці назавжди.