"Кольори спогадів"

1

Падає світло на старі стіни,

Мов фарби, розлиті випадково,

І я ловлю цей перелив миті,

Щоб відчути відгомін минулого.

2

Кожен крок залишає слід на дорозі,

Мов штрихи на полотні життя,

І я йду серед цих фарб,

Щоб відчути красу часу.

3

Тіні дерев грають на тротуарі,

Мов художник малює новий сюжет,

Я спостерігаю цей танець світла,

Щоб відчути миттєвості життя.

4

Старі вулиці пахнуть дощем,

Мов спогади, що просочились крізь роки,

І я йду ними повільно,

Щоб відчути слід кожного моменту.

5

Сонце сідає, кидаючи золоті промені,

Мов останні слова дня, що промовляють,

І я ловлю їх тепло у руках,

Щоб відчути світло серед спогадів.

6

Листя шепоче під ногами,

Мов старі казки, що ніхто не розповів,

Я прислухаюсь до цих історій,

Щоб відчути глибину часу.

7

Вікна старих будинків дивляться сумно,

Мов очі, що бачили більше, ніж розумієш,

І я вдивляюсь у ці відблиски,

Щоб відчути душу міста.

8

Кожен звук стає як нотка мелодії,

Мов пам’ять оживає в повітрі,

І я ловлю ці тихі звуки,

Щоб відчути ритм минулого.

9

Тіні людей на стінах рухаються тихо,

Мов спогади оживають на мить,

І я спостерігаю цей танець,

Щоб відчути минуле у сьогоденні.

10

Річка блищить під вечірнім світлом,

Мов дзеркало для всіх пережитих днів,

Я дивлюсь на її поверхню уважно,

Щоб відчути течію часу у собі.

11

Старі двері скриплять на вітер,

Мов голоси минулого розмовляють,

І я прислухаюсь до цього шепоту,

Щоб відчути історію у кожному звуці.

12

Кожна тріщина у стіні пам’ятає дні,

Мов сліди тих, хто йшов до мене раніше,

І я дивлюсь на них уважно,

Щоб відчути зв’язок поколінь.

13

Вечірні вогні м’яко палають у вікнах,

Мов світила маленьких життів,

І я йду серед цього світла,

Щоб відчути тепло людських історій.

14

Старі лавки у парку мовчать,

Мов свідки тих радощів і смутку,

Я присідаю, ловлячи їх тишу,

Щоб відчути сліди часу на душі.

15

Небо червоніє, мов полотно художника,

Мов кожен колір — емоція дня,

І я вдивляюсь у цей горизонт,

Щоб відчути палітру власного життя.

16

Вечірній вітер приносить запах дощу,

Мов відгомін далекого літа,

І я ловлю цей аромат,

Щоб відчути миттєвість у спогадах.

17

Кожен камінь на дорозі мовчить,

Мов свідок кроків тисяч душ,

І я йду серед них уважно,

Щоб відчути слід свого життя.

18

Старі дерева шепочуть про віки,

Мов легенди, що ніколи не вмирають,

І я слухаю їх мудрість,

Щоб відчути силу часу у собі.

19

Тіні хмар пливуть по місту,

Мов спогади пливуть у свідомості,

І я спостерігаю їх повільно,

Щоб відчути рух життя у миті.

20

І я стою серед цього живого полотна,

Ловлячи кожен колір і відтінок,

Щоб відчути, що життя — це мистецтво,

Що лишає слід у душі.