"Відлуння часу"

1

Тінь минулого тихо ступає за мною,

Мов шепіт старих днів і забутих снів,

І я слухаю її кроки обережно,

Щоб відчути вагу кожної миті.

2

Старі вулиці пахнуть дощем і воском,

Мов спогади, що залишились у камені,

І я йду ними, ловлячи подихи,

Щоб відчути дихання минулого.

3

Кожна лавка у парку зберігає секрети,

Мов сторінки книги, що ніхто не читає,

І я сідаю, слухаючи вітер,

Щоб відчути тишу серед спогадів.

4

Вікна старих будинків дивляться сумно,

Мов очі, що бачили забуте щастя,

І я вдивляюсь у відблиски світла,

Щоб відчути тепло, що ще жевріє.

5

Тротуари шепочуть історії людей,

Мов невидимі голоси часу,

І я йду ними повільно,

Щоб відчути слід життя у собі.

6

Старі двері скриплять, мов пам’ять про минуле,

І я прислухаюсь до цього звуку,

Щоб відчути, що кожен день важливий,

Навіть якщо він давно минув.

7

Кожен крок залишає слід на піску часу,

Мов нитка, що тримає життя разом,

І я йду, ловлячи ці сліди,

Щоб відчути пульс історії у серці.

8

Вечір падає на місто тишиною,

Мов покривало, що ховає спогади,

І я дивлюсь на вогні у вікнах,

Щоб відчути життя у кожному промені.

9

Старі дзвони б’ють, мов голоси предків,

І я слухаю їх мелодію спокою,

Щоб відчути зв’язок з усім минулим,

Що живе десь глибоко у душі.

10

Листя шепоче під ногами, мов старі листи,

І я ловлю їх тихий шелест,

Щоб відчути красу кожного моменту,

Що залишився у пам’яті назавжди.

11

Тіні будинків стають довшими ввечері,

Мов спогади, що простягаються крізь час,

І я йду серед них уважно,

Щоб відчути щемливу тишу.

12

Старі фотографії мовчать на полиці,

Мов свідки давно минулих радостей,

І я вдивляюсь у обличчя,

Щоб відчути тепло колишнього сміху.

13

Кожна тріщина у стіні пам’ятає моменти,

Мов шрами, що не зникають з часом,

І я споглядаю їх повільно,

Щоб відчути історію цього місця.

14

Вечірні вітри приносять запах минулого,

Мов ноти старої мелодії,

І я вдихаю їх уважно,

Щоб відчути пам’ять у серці.

15

Старі сходи ведуть вгору і вниз,

Мов шлях життя з усіма його віями,

І я крокую ними повільно,

Щоб відчути вагу кожного підйому.

16

Сонце ховається за дахами,

Мов обіцянка нового дня,

І я ловлю його останні промені,

Щоб відчути світло серед спогадів.

17

Тиша навкруги мовчить глибоко,

Мов голоси, що ніколи не були сказані,

І я слухаю цю тишу уважно,

Щоб відчути її силу у серці.

18

Кожен день залишає слід у пам’яті,

Мов фарби на полотні життя,

І я дивлюсь на цей малюнок,

Щоб відчути кольори минулого.

19

Старі дерева пам’ятають віки,

Мов мудрість, що передається з поколінь,

І я прислухаюсь до їх шепоту,

Щоб відчути знання часу у собі.

20

І я стою серед цих відлунь,

Ловлячи їх тонкий ритм і шепіт,

Щоб відчути глибину життя,

Що залишає слід у душі.