"Відлуння тиші" 270

1

Тиша лягла на місто, мов покривало,

І кожен крок звучить у повітрі відлунням,

Мов світ зупинився на мить,

Щоб дати відчути внутрішній спокій.

2

Вечірні вогні мерехтять на вулицях,

Мов маленькі зорі, що впали на землю,

І я йду серед них тихо,

Щоб відчути тепло навколо себе.

3

Старі дерева шепочуть між собою,

Мов нагадування про минуле життя,

І я прислухаюсь до їхнього голосу,

Щоб відчути мудрість часу.

4

Річка повільно несе свої води,

Мов спогади, що пливуть крізь пам’ять,

І я стою на березі мовчки,

Щоб відчути спокій у серці.

5

Тіні будинків тягнуться довгі,

Мов руки, що прагнуть зберегти день,

І я йду між ними обережно,

Щоб відчути гармонію миті.

6

Листя шелестить під ногами,

Мов шепіт забутих історій,

І я слухаю його уважно,

Щоб відчути красу повсякденності.

7

Старі лавки чекають на людей,

Мов запрошення зупинитися й відпочити,

І я сідаю на одну повільно,

Щоб відчути мить безтурботності.

8

Вітер грає з павутинням,

Мов невидимий художник у парку,

І я спостерігаю його рухи,

Щоб відчути легкість у душі.

9

Сонце сідає за горизонтом,

Мов художник, що малює небо,

І я дивлюсь на його кольори,

Щоб відчути тепло останніх променів.

10

Ніч накриває місто, мов темна ковдра,

І зірки прокрадаються в темряву,

Мов маленькі маяки на небі,

Щоб відчути спокій серед ночі.

11

Тиша пробирається крізь вулиці,

Мов ніжний дотик до душі,

І я йду серед неї повільно,

Щоб відчути зв’язок із собою.

12

Краплі дощу тихо падають,

Мов сльози на обличчі світу,

І я ловлю їхній ритм серцем,

Щоб відчути сум і спокій водночас.

13

Старі фотографії лежать на столі,

Мов нагадування про минулі миті,

І я переглядаю їх уважно,

Щоб відчути присутність тих днів.

14

Старі вікна відображають ніч,

Мов дзеркала забутих думок,

І я дивлюсь у них мовчки,

Щоб відчути тепло і спокій.

15

Хмари повільно пливуть небом,

Мов мрії, що кружляють у голові,

І я спостерігаю їх рухи,

Щоб відчути свободу думки.

16

Старі двері скриплять під дотиком вітру,

Мов спогади, що оживають на мить,

І я слухаю їх уважно,

Щоб відчути зв’язок із минулим.

17

Стара музика лунає в кімнаті,

Мов голоси тих, кого вже нема,

І я слухаю її серцем,

Щоб відчути ніжність забутих слів.

18

Тіні ліхтарів грають на стінах,

Мов старі казки, що оживають у вечорі,

І я ловлю їхнє світло серцем,

Щоб відчути красу миті.

19

Старі вулиці ведуть мене додому,

Мов шляхи, що пам’ятають мої кроки,

І я йду ними тихо,

Щоб відчути тепло рідного місця.

20

І я зупиняюсь у тиші вечора,

Ловлячи кожен звук і промінь світла,

Щоб відчути момент повністю,

Що залишає слід у серці.