"Шепіт часу"

1

Старі годинники тихо відраховують хвилини,

Мов нагадування про те, що минає,

І я слухаю їхній ритм уважно,

Щоб відчути вагу кожної миті.

2

Старі стежки ведуть крізь парк і сад,

Мов дороги, що пам’ятають все,

І я йду ними обережно,

Щоб відчути присутність минулого.

3

Тіні дерев простягаються довго,

Мов руки, що прагнуть утримати спогади,

І я дивлюсь на них уважно,

Щоб відчути тепло минулих днів.

4

Стара музика грає тихо,

Мов шепіт тих, кого вже нема,

І я слухаю її серцем,

Щоб відчути ніжність забутих слів.

5

Краплі дощу стукають по дахах,

Мов сльози часу, що залишився,

І я ловлю їхній ритм тихо,

Щоб відчути сум і спокій водночас.

6

Старі книги на полицях мовчать,

Мов свідки забутих історій,

І я торкаюсь їх обкладинок,

Щоб відчути мудрість тих днів.

7

Хмари повільно пливуть небом,

Мов думки, що кружляють у пам’яті,

І я спостерігаю їх мовчки,

Щоб відчути спокій серця.

8

Вітер шепоче серед старих гілок,

Мов голоси минулого, що залишились,

І я ловлю його дотик,

Щоб відчути ніжність миті.

9

Сонце пробивається крізь старі штори,

Мов промінь надії серед спогадів,

І я ловлю його світло серцем,

Щоб відчути тепло у темряві.

10

Старі вікна відображають вечір,

Мов дзеркало забутих емоцій,

І я дивлюсь у них мовчки,

Щоб відчути красу тиші.

11

Стара лавка у парку стоїть мовчки,

Мов запрошення зупинитись і подумати,

І я сідаю на неї повільно,

Щоб відчути спокій серед шуму міста.

12

Краплі роси блищать на траві,

Мов маленькі дорогоцінні миті,

І я дивлюсь на них уважно,

Щоб зберегти миті у пам’яті.

13

Старі будинки мовчать серед міста,

Мов охоронці забутих історій,

І я йду серед них обережно,

Щоб відчути присутність часу.

14

Тіні ліхтарів грають на стінах,

Мов спогади, що світяться тихо,

І я ловлю їхнє світло серцем,

Щоб відчути тепло у душі.

15

Ніч спускається на старе місто,

Мов ковдра над спогадами,

І я йду серед темряви тихо,

Щоб відчути спокій у серці.

16

Старі фотографії лежать на столі,

Мов тихі свідки забутих днів,

І я переглядаю їх повільно,

Щоб відчути тепло тих спогадів.

17

Старі листи пахнуть минулим,

Мов шепіт тих, кого вже немає,

І я читаю їх обережно,

Щоб відчути голоси забутих слів.

18

Старі вулиці ведуть мене додому,

Мов дороги, що пам’ятають кроки,

І я йду ними повільно,

Щоб відчути тепло минулого.

19

Старі дерева стоять мовчки,

Мов охоронці спогадів,

І я обіймаю їх поглядом,

Щоб відчути єдність із часом.

20

І я зупиняюсь посеред вечора,

Ловлячи кожен звук і промінь,

Щоб відчути красу миті,

Що залишає слід у душі.