"Пробудження серця"

1

Ранок тихо відкриває очі,

І світло стукає в кімнату,

Мов нагадування про новий день,

Що несе шанс відчути себе живим.

2

Дощ стукає по дахах і вікнах,

Мов музика, що пробуджує спогади,

І я йду серед нього повільно,

Щоб відчути свіжість кожного подиху.

3

Птахи зустрічають сонце співом,

Мов маленькі промінці радості,

І я ловлю їхню мелодію,

Щоб відчути легкість у серці.

4

Тіні дерев грають на дорозі,

Мов мапа для кроків моїх думок,

І я йду серед них тихо,

Щоб відчути єдність із природою.

5

Квіти тремтять під подихом вітру,

Мов ніжні відгомони життя,

І я нахиляюсь до них обережно,

Щоб відчути тепло у серці.

6

Стара лавка в парку стоїть мовчки,

Мов запрошення зупинитись і подумати,

І я сідаю на неї повільно,

Щоб відчути спокій серед шуму світу.

7

Річка повільно несе свої води,

Мов час, що плине непомітно,

І я спостерігаю її рух мовчки,

Щоб відчути ритм власного життя.

8

Туман огортає місто ніжно,

Мов покривало для снів і думок,

І я йду серед нього тихо,

Щоб відчути магію ранку.

9

Сонце грає на поверхні води,

Мов золото, що танцює серед хвиль,

І я ловлю його світло серцем,

Щоб відчути тепло серед прохолоди.

10

Старі стежки ведуть крізь парк,

Мов шляхи минулого, що пам’ятають все,

І я йду ними обережно,

Щоб відчути спокій у душі.

11

Краплі роси блищать на траві,

Мов маленькі дорогоцінні миті,

І я ловлю їх поглядом,

Щоб відчути красу кожної деталі.

12

Хмари пливуть небом повільно,

Мов думки, що кружляють у голові,

І я спостерігаю їх мовчки,

Щоб відчути внутрішній спокій.

13

Вітер шепоче серед старих гілок,

Мов слова, що залишились несказаними,

І я ловлю його дотик,

Щоб відчути ніжність миті.

14

Тіні будинків довго простягаються,

Мов руки, що прагнуть обійняти час,

І я йду серед них повільно,

Щоб відчути єдність із світом.

15

Старі книги стоять на полицях,

Мов мудрі наставники забутих днів,

І я торкаюсь їх обкладинок,

Щоб відчути присутність часу.

16

Стара музика грає тихо в кімнаті,

Мов голоси минулого, що шепочуть,

І я слухаю її серцем,

Щоб відчути емоції, що жили колись.

17

Небо змінює кольори повільно,

Мов картина художника серед дня,

І я дивлюсь на нього мовчки,

Щоб відчути гармонію миті.

18

Краплі дощу стукають по парапетах,

Мов маленькі ноти спогадів,

І я ловлю їхній ритм серцем,

Щоб відчути теплоту у душі.

19

Ніч спускається на місто повільно,

Мов ковдра над спогадами і думками,

І я йду серед темряви тихо,

Щоб відчути спокій у серці.

20

І я зупиняюсь посеред вечора,

Ловлячи кожен звук і промінь світла,

Щоб відчути красу миті,

Що залишає слід у душі.