"Тіні минулого"

1

Старі фотографії лежать на столі,

Мов тихі свідки забутих днів,

І я переглядаю їх повільно,

Щоб відчути тепло тих спогадів.

2

Скрип старих дверей лунає глухо,

Мов відлуння кроків, що вже не повернуться,

І я прислухаюсь до кожного звуку,

Щоб відчути присутність часу.

3

Тіні на стінах тягнуться довго,

Мов руки, що прагнуть утримати минуле,

І я дивлюсь на них уважно,

Щоб зрозуміти, що все ще живе.

4

Запах старого дерева і паперу,

Мов дотик давніх днів, що залишились,

І я вдихаю його повільно,

Щоб відчути миті, що пройшли.

5

Стара музика грає тихо,

Мов шепіт забутих пісень,

І я слухаю її серцем,

Щоб відчути емоції, що жили колись.

6

Краплі дощу стукають у вікно,

Мов сльози минулого, що ще пам’ятають,

І я ловлю їх ритм,

Щоб відчути сум і ніжність разом.

7

Старі лавки у парку стоять мовчки,

Мов очікують повернення друзів,

І я сідаю на одну з них,

Щоб відчути спокій минулого.

8

Туман огортає вулиці ніжно,

Мов ковдра для втомлених спогадів,

І я йду серед нього тихо,

Щоб відчути єдність із світом.

9

Пташиний спів лунає здалеку,

Мов маленькі відлуння радості,

І я ловлю його кожен звук,

Щоб відчути життя серед тиші.

10

Сонце пробивається крізь старі штори,

Мов промінь надії у давніх кімнатах,

І я ловлю його світло серцем,

Щоб відчути тепло у темряві.

11

Старі стежки ведуть крізь парк і сад,

Мов дороги, що пам’ятають все,

І я йду ними обережно,

Щоб відчути присутність часу.

12

Тіні дерев грають на землі,

Мов спогади, що світяться тихо,

І я ловлю їх світло,

Щоб відчути ніжність миті.

13

Старі вікна відображають вечір,

Мов дзеркало забутих емоцій,

І я дивлюсь у них мовчки,

Щоб відчути красу тиші.

14

Хмари пливуть небом повільно,

Мов думки, що блукають у пам’яті,

І я спостерігаю їх мовчки,

Щоб відчути спокій у серці.

15

Вітер шепоче серед старих гілок,

Мов слова друзів, що залишились у минулому,

І я ловлю його дотик,

Щоб відчути ніжність миті.

16

Краплі роси блищать на траві,

Мов маленькі коштовні спогади,

І я дивлюсь на них уважно,

Щоб зберегти миті у пам’яті.

17

Старі будинки мовчать серед міста,

Мов охоронці забутих історій,

І я йду серед них обережно,

Щоб відчути присутність часу.

18

Тіні ліхтарів грають на стінах,

Мов спогади, що світяться тихо,

І я ловлю їхнє світло серцем,

Щоб відчути тепло у душі.

19

Ніч спускається на старе місто,

Мов ковдра над спогадами,

І я йду серед темряви тихо,

Щоб відчути спокій у серці.

20

І я зупиняюсь посеред вечора,

Ловлячи кожен звук і промінь,

Щоб відчути красу миті,

Що залишає слід у душі.