"Мелодія спогадів"

1

Ранок тихо стукає у вікно,

І сонце ллє теплі промінці на підлогу,

Мов нагадування про те, що живеш,

Що кожен день — новий шанс для серця.

2

Стара музика грає в пам’яті,

Мов ніжний подих минулих днів,

І я слухаю її мовчки,

Щоб відчути ритм свого життя.

3

Тіні кімнати рухаються повільно,

Мов старі сторінки, що шепочуть історії,

І я прислухаюсь до кожного руху,

Щоб відчути їхній невидимий голос.

4

Легкий вітер тріпоче штори,

Мов слова, що залишились несказаними,

І я ловлю його дотик серцем,

Щоб відчути тепло у миті.

5

Кавові пари піднімаються вгору,

Мов дрібні хмари спогадів,

І я вдихаю їх повільно,

Щоб відчути ніжність кожного ранку.

6

Старі книги стоять на полицях,

Мов друзі, що чекають на відвідини,

І я торкаюся їхніх обкладинок,

Щоб відчути присутність часу.

7

Краплі дощу стукають у скло,

Мов маленькі ноти забутої мелодії,

І я слухаю їх ритм серцем,

Щоб відчути спокій душі.

8

Туман огортає подвір’я ніжно,

Мов ковдра для втомлених спогадів,

І я йду серед нього повільно,

Щоб відчути єдність із світом.

9

Пташиний спів прорізає тишу,

Мов нагадування про радість життя,

І я ловлю його кожен звук,

Щоб відчути легкість у серці.

10

Тіні дерев простягаються довго,

Мов руки, що прагнуть обійняти час,

І я йду серед них обережно,

Щоб відчути теплоту миті.

11

Сонце грає на стінах золотом,

Мов промінь надії серед буднів,

І я ловлю його світло серцем,

Щоб відчути радість у душі.

12

Стара лавка чекає на втомлених,

Мов обійми минулого, що завжди поруч,

І я сідаю, щоб відчути спокій,

Що огортає серце мов ковдра.

13

Річка тихо тече серед міста,

Мов думки, що плинуть непомітно,

І я дивлюсь на її рух,

Щоб відчути течію часу.

14

Краплі роси на траві блищать,

Мов маленькі дорогоцінні камінці,

І я ловлю їх поглядом,

Щоб зберегти красу миті.

15

Хмари пливуть повільно небом,

Мов спогади, що повертаються тихо,

І я дивлюсь на них мовчки,

Щоб відчути тепло в серці.

16

Старі стежки ведуть крізь парк,

Мов дороги минулого, що пам’ятають все,

І я йду ними повільно,

Щоб відчути єдність із часом.

17

Вітер шепоче серед гілок дерев,

Мов таємні слова забутих друзів,

І я ловлю його дотик,

Щоб відчути ніжність миті.

18

Тіні будинків грають на стінах,

Мов відлуння минулих вечорів,

І я дивлюсь на них уважно,

Щоб відчути присутність часу.

19

Ніч повільно спускається на місто,

Мов крижана хмара над спогадами,

І я йду серед темряви тихо,

Щоб відчути спокій у серці.

20

І я зупиняюсь серед вечора,

Ловлячи кожен звук і промінь,

Щоб відчути красу миті,

Що залишає слід у душі.