"Відлуння серця"

1

Сонце сідає за обрієм спокійно,

І я ловлю його останні промінці,

Мов теплі слова, що не сказані,

Що залишають слід у душі.

2

Вітер грає з волоссям тихо,

Мов старий друг, що прийшов несподівано,

І я відчуваю його дотик,

Щоб знайти спокій у своєму серці.

3

Тіні дерев простягаються довго,

Мов руки, що прагнуть утримати час,

І я йду серед них обережно,

Ловлячи кожен момент життя.

4

Стара лавка стоїть порожня,

Мов сторінка книги, що забута,

І я сідаю, щоб відчути тишу,

Що обіймає душу мов тепла ковдра.

5

Пташиний спів долітає здалеку,

Мов маленьке відлуння минулих днів,

І я ловлю його кожен звук,

Щоб відчути тепло спогадів.

6

Краплі дощу дзюрчать на дахах,

Мов слова, що лишаються несказаними,

І я слухаю їх серцем,

Щоб відчути красу миті.

7

Небо темніє повільно,

Мов сторінка, що закривається,

І я дивлюсь на нього у мовчанні,

Щоб відчути завершення дня.

8

Ліхтарі кидають м’яке світло,

Мов промінь надії серед темряви,

І я ловлю його у серці,

Щоб відчути тепло у темряві.

9

Старі будинки мовчать у тиші,

Мов свідки забутих спогадів,

І я йду повз них обережно,

Щоб відчути присутність часу.

10

Туман огортає вулиці м’яко,

Мов ковдра, що ховає світ,

І я йду серед нього тихо,

Щоб відчути спокій у душі.

11

Краплі роси блищать на траві,

Мов маленькі дорогоцінні камінці,

І я ловлю їх поглядом,

Щоб зберегти мить у пам’яті.

12

Ранковий холод торкає шкіру,

Мов нагадування про швидкоплинність,

І я ловлю його дотик серцем,

Щоб відчути кожну мить життя.

13

Сонце пробивається крізь туман,

Мов промінь надії для заблукалих,

І я дивлюсь на його світло,

Щоб відчути тепло у душі.

14

Доріжки ведуть крізь парк і дерева,

Мов стежки старих спогадів і мрій,

І я йду ними обережно,

Щоб відчути єдність із світом.

15

Тіні будинків тягнуться довго,

Мов руки, що прагнуть обійняти світ,

І я йду серед них обережно,

Щоб відчути присутність часу.

16

Хмари пливуть повільно небом,

Мов думки, що блукають серед світу,

І я дивлюсь на них мовчки,

Щоб відчути спокій у серці.

17

Старі дерева стоять мовчки,

Мов сторінки забутої книги,

І я йду серед їхніх тіней,

Щоб відчути глибину світу.

18

Тіні фонарів грають на стінах,

Мов спогади, що світяться тихо,

І я ловлю їх світло,

Щоб відчути тепло у душі.

19

Ніч завершиться поступово,

Мов сторінка, що тихо закривається,

І я дивлюсь на темне небо,

Щоб відчути завершення дня.

20

І я йду крізь спокій вечора,

Ловлячи кожен звук і промінь,

Щоб відчути красу миті,

Що залишає слід у серці.