"Вогні спогадів"

1

Ніч опустилась на місто мовчки,

І вогні ламп відбиваються в калюжах,

Мов старі мрії, що не згасли,

І я йду вулицями, ловлячи їх світло.

2

Скрип старих дверей у дворі,

Мов голоси минулого, що шепочуть,

І я прислухаюся до кожного звуку,

Щоб відчути присутність тих днів.

3

Тіні від вікон тягнуться довго,

Мов руки, що тягнуться до тепла,

І я йду серед них обережно,

Ловлячи спогади у темряві.

4

Павутина на старій лавці блищить,

Мов мереживо часу, що застигло,

І я торкаюся її пальцями,

Щоб відчути крихкість моменту.

5

Листя шелестить під ногами тихо,

Мов старі листи, що зберегли слова,

І я йду серед них, ловлячи ритм,

Щоб відчути пульс минулих днів.

6

Світло ліхтарів грає на стінах,

Мов відлуння спогадів і надій,

І я ловлю його серцем,

Щоб відчути тепло, що залишилось.

7

Старі будинки мовчать у темряві,

Мов свідки безмовного життя,

І я йду повз них обережно,

Щоб відчути глибину спокою.

8

Вітер приносить запах дощу і землі,

Мов старі надії, що повернулися,

І я вдихаю його повільно,

Щоб відчути спокій у душі.

9

Пташиний спів долітає здалеку,

Мов легкий акорд у тиші ночі,

І я ловлю його кожен звук,

Щоб відчути тепло серця.

10

Туман огортає вулиці м’яко,

Мов ковдра, що ховає світ,

І я йду серед нього тихо,

Щоб відчути гармонію миті.

11

Краплі дощу падають на асфальт,

Мов ноти забутої мелодії,

І я слухаю їх ритм серцем,

Щоб відчути спокій у душі.

12

Старі дерева стоять мовчки,

Мов сторінки забутої книги,

І я йду серед їхніх тіней,

Щоб відчути присутність часу.

13

Ранковий холод торкає шкіру,

Мов легкий шепіт, що нагадує про життя,

І я ловлю його дотик серцем,

Щоб відчути красу кожної миті.

14

Сонце пробивається крізь туман,

Мов промінь надії для заблукалих,

І я дивлюсь на його світло,

Щоб відчути тепло у душі.

15

Доріжки ведуть крізь парк і дерева,

Мов стежки старих спогадів і мрій,

І я йду ними обережно,

Щоб відчути єдність із світом.

16

Краплі роси на траві блищать,

Мов маленькі дорогоцінні камінці,

І я ловлю їх поглядом,

Щоб зберегти мить у пам’яті.

17

Тіні будинків тягнуться довго,

Мов руки, що прагнуть обійняти світ,

І я йду серед них обережно,

Щоб відчути присутність часу.

18

Хмари пливуть повільно небом,

Мов думки, що блукають серед світу,

І я дивлюсь на них мовчки,

Щоб відчути спокій у серці.

19

Ніч завершиться поступово,

Мов сторінка, що тихо закривається,

І я дивлюсь на темне небо,

Щоб відчути завершення дня.

20

І я йду крізь мерехтіння вогнів,

Ловлячи кожен звук і промінь,

Щоб відчути красу миті,

Що залишає слід у серці.