"Шепіт осінніх днів"

1

Листя падає на стару стежку,

Мов спогади, що кружляють у повітрі,

І кожен крок відлунює тихо,

Мов нагадування про минулі дні.

2

Холодний вітер грає з волоссям,

Мов старий друг, що шепоче таємниці,

І я ловлю його подих серцем,

Щоб відчути минуле у сьогоденні.

3

Сонце ховається за далекими горами,

Мов старе письмо, що залишилось без листа,

І я дивлюсь на його червоні промені,

Ловлячи тепло у миті прощання.

4

Старі лавки в парку мовчать,

Мов сторінки книги, що давно не читали,

І я сідаю, відчуваючи спокій,

Що приносить суміш радості і суму.

5

Тіні дерев тягнуться довго і тихо,

Мов згадки про часи, що минули,

І я йду серед них, ловлячи ритм,

Що з’єднує минуле і сьогодення.

6

Краплі дощу падають на асфальт,

Мов ноти мелодії, що забулась,

І я слухаю їх, відчуваючи ритм,

Що веде до нових спогадів.

7

Пташиний спів долітає здалеку,

Мов голоси тих, кого вже немає,

І я ловлю їх кожен звук серцем,

Щоб зберегти у пам’яті їх тепло.

8

Річка блищить крізь осінній туман,

Мов дзеркало, що відображає душу,

І я дивлюсь у її глибину,

Щоб знайти відповіді на невисказані питання.

9

Старі будинки стоять у сутінках,

Мов мовчазні свідки минулого,

І я йду повз них обережно,

Щоб відчути слід минулих днів.

10

Ліхтарі кидають м’яке світло,

Мов маленькі світи, що живуть своїм життям,

І я ловлю їх промінь серцем,

Щоб відчути надію у темряві.

11

Туман огортає вулиці, мов ковдра,

Мов забуті сни, що ще живуть,

І я йду серед нього повільно,

Щоб відчути красу миті.

12

Листя шелестить під ногами,

Мов старі спогади, що оживають,

І я ловлю цей звук серцем,

Щоб відчути присутність часу.

13

Вітер приносить запах дощу і землі,

Мов старі надії, що повернулися,

І я вдихаю його повільно,

Щоб відчути спокій серед осені.

14

Тіні ховають секрети парку,

Мов сторінки забутої книги,

І я йду серед них обережно,

Щоб відчути відлуння минулого.

15

Ранковий холод ніжно торкає шкіру,

Мов нагадування про швидкоплинність днів,

І я ловлю його дотик серцем,

Щоб відчути красу кожної миті.

16

Сонце з’являється серед туману,

Мов промінь надії для заблукалих,

І я дивлюсь на його світло,

Щоб відчути тепло у душі.

17

Доріжки ведуть мене серед осені,

Мов шляхи старих мрій і бажань,

І я йду ними повільно,

Щоб відчути спокій і свободу.

18

Краплі роси на траві блищать,

Мов маленькі діаманти на світі,

І я ловлю їх поглядом,

Щоб зберегти мить у пам’яті.

19

Старі дерева мовчки стоять,

Мов свідки часу і змін,

І я йду серед їх тіней,

Щоб відчути глибину життя.

20

І осінній день закінчується тихо,

Мов шепіт спогадів, що залишились,

І я йду додому повільно,

Відчуваючи радість і сум одночасно.