"Тиша ночі"

1

Ніч опускається повільно на місто,

Мов темний оксамит, що обіймає вулиці,

І я йду серед тіні, ловлячи звук,

Що тихо шепоче старі таємниці.

2

Зорі мерехтять на небі мов свічки,

Що горять для тих, хто заблукав,

І я дивлюсь на них, шукаючи відповіді,

Що ховаються десь у далині.

3

Тиша глибока, мов дзеркало душі,

Вона відображає думки без слів,

І кожен подих стає важливим,

Мов нота у нескінченній мелодії ночі.

4

Вітер грає на дахах і деревах,

Мов музикант, що творить без слухачів,

І я ловлю його ритм серцем,

Щоб відчути спокій серед темряви.

5

Старі вулиці ховаються в сутінках,

Мов спогади, що не бажають забутися,

І я йду обережно, слухаючи кроки,

Що стають частиною нічної казки.

6

Ліхтарі кидають світло на мокру бруківку,

Мов маленькі світи, що живуть своїм життям,

І кожен відблиск — мов знак надії,

Що навіть у темряві існує світло.

7

Тіні довгі, тихі й непрозорі,

Мов сторінки забутої книги,

І я ловлю їх рух, мов шепіт,

Що розповідає історії минулого.

8

Птахи сплять у гілках дерев,

Мов душі, що відпочивають від світу,

І я слухаю ніч, мов молитву,

Що навчає терпінню й спокою.

9

Річка блищить мов чорне скло,

Відбиваючи світло зірок і місяця,

І я йду берегом, ловлячи миті,

Що навчають цінувати тишу.

10

Краплі роси на траві мов діаманти,

І я зупиняюся, щоб роздивитися їх,

Вловлюючи крихітні чудеса,

Що приховані у темряві ночі.

11

Сонце ще далеко за горизонтом,

Але його відсутність робить світ глибшим,

І я відчуваю спокій ночі,

Що обіймає мов давній друг.

12

Старі будинки мовчать у темряві,

Мов сторінки забутої історії,

І я проходжу повз них, відчуваючи час,

Що залишив слід на стінах і душах.

13

Тіні і світло плетуть свій танок,

Мов давня легенда про день і ніч,

І я спостерігаю цей мініатюрний театр,

Що розгортається у пустих вулицях.

14

Вітер приносить запах холодної землі,

Мов нагадування про швидкоплинність життя,

І серце ловить його прохолоду,

Щоб зрозуміти, як дорогоцінна мить.

15

Ліхтарі мерехтять крізь туман,

Мов далекі очі, що слідкують за мною,

І я йду серед їх світла,

Відчуваючи себе частиною світу.

16

Тиша ночі мовчить, але говорить,

Мов старий мудрець без слів,

І я слухаю її серцем,

Щоб знайти відповіді на невидимі питання.

17

Кожен крок по пустих вулицях

Мов ритм маленької молитви,

Що з’єднує мене з ніччю,

Що зберігає спокій у серці.

18

Зорі падають рідко й неспішно,

Мов маленькі бажання, що шукають шлях,

І я ловлю їх світло,

Щоб відчути надію в темряві.

19

Тіні зникають у відлунні місяця,

Мов смуток, що відходить непомітно,

І я відчуваю спокій у собі,

Що народжується з кожної миті тиші.

20

І я йду далі серед ночі,

Де кожен звук і відблиск — мов урок,

Що навчає цінувати темряву,

І знаходити у ній власне світло.