"Світанок надії"

1

Ранок повільно прокрадається у кімнату,

І перші промені торкають обличчя,

Мов ніжні руки, що будять світ,

Що спить серед тиші і прохолоди.

2

Пташки співають свої маленькі пісні,

І кожен звук стає гімном нового дня,

Мов нагадування про початки,

Що народжуються в серці людини.

3

Туман стелиться над полем мов шовк,

І я йду серед нього обережно,

Вловлюючи кожну мить світанку,

Що приносить тепло у душу.

4

Роса блищить на траві мов дорогоцінні камені,

І кожна крапля — наче маленька надія,

Що відроджується разом з сонцем,

Що сходить над світом спокійно.

5

Вітер грає на гілках дерев,

Мов невидимий музикант, що творить мелодію,

І я слухаю його уважно,

Щоб відчути гармонію моменту.

6

Старі будинки освітлюються світлом ранку,

Мов серця, що прокидаються до життя,

І я йду вулицями тихо,

Навчаючись бачити красу в простому.

7

І тиша ранку — мов обійми для душі,

Що зцілюють після ночі смутку,

І навіть самотність стає легкою,

Мов пір’їнка, що летить у повітрі.

8

Я ловлю запах свіжої землі,

Мов обіцянку нових починань,

І серце наповнюється силою,

Що веде крізь день до нових мрій.

9

Ранок шепоче свої таємниці тихо,

Мов старий друг, що ділиться мудрістю,

І я слухаю уважно кожен звук,

Щоб відчути глибину життя.

10

Сонце піднімається вище й вище,

І світло торкається всього довкола,

Мов обійми, що дарують надію,

Що навіть після темряви приходить день.

11

Пташки летять у височінь,

Мов стріли, що пробивають небо,

І я йду слідом, ловлячи відчуття свободи,

Що народжується з перших променів.

12

Тіні ще довгі на вулицях,

Але світло проростає крізь них,

І серце відгукується на його тепло,

Навчаючись приймати день з вдячністю.

13

Квіти прокидаються від ранкової роси,

Мов обличчя, що посміхаються світу,

І кожна пелюстка — мов знак надії,

Що життя триває, незважаючи на все.

14

Я йду берегом річки спокійно,

І вода відбиває ранкове світло,

Мов дзеркало, що показує теперішнє,

Що завжди цінніше за минуле.

15

І вітер приносить запах квітів,

Що ростуть десь у саду далеко,

І серце ловить кожну ноту,

Щоб відчути радість у простому.

16

Старі дерева стоять мовчки,

Приймаючи світло і прохолоду,

І я відчуваю їх силу,

Що допомагає витримати день.

17

Ранок шепоче про нові початки,

Про дні, що чекають на нас,

І я ловлю цей голос серцем,

Щоб відчути щастя в теперішньому.

18

Кожен крок серед ранкового міста,

Мов маленька молитва до життя,

І серце наповнюється сміливістю,

Щоб йти далі, не зупиняючись.

19

І навіть тиша здається музикою,

Що народжується разом з сонцем,

Мов обіцянка світла у світі,

Що веде до радості й спокою.

20

І я йду далі, серед світанку,

Де кожен подих — мов подарунок,

Що навчить цінувати життя,

Що народжується щохвилини знову.