"Мелодія дощу"

1

Краплі стукають по вікнах тихо,

Мов шепіт старих спогадів,

І я ловлю цей ритм серцем,

Що пам’ятає минулі радощі й смутки.

2

Вулиці мокрі від ранкової роси,

І запах дощу приносить спокій,

Мов обійми, що зігрівають душу,

Що вчиться знову відчувати світло.

3

Я йду повільно, ловлячи відблиски,

Що грають на калюжах, мов музика,

І кожен крок звучить, мов нота,

Що з’єднує теперішнє з минулим.

4

Листя шепоче під натиском дощу,

Мов таємниці, що ховалися роками,

І я слухаю їх уважно,

Щоб зрозуміти голос природи і часу.

5

Кожна крапля — мов маленька пісня,

Що падає з неба на землю,

І серце відгукується на її ритм,

Навчаючись цінувати прості миті.

6

І навіть хмари мають свою мелодію,

Що перекочується через поле й місто,

І я ловлю її мовчки,

Щоб відчути присутність світу.

7

Старі дороги блищать під водою,

І кожен камінь відбиває небо,

Мов дзеркало, що тримає пам’ять,

Про дні, що вже не повернуться.

8

І вітри грають на кронах дерев,

Мов скрипки невидимого оркестру,

І я йду, слухаючи цей концерт,

Що народжується тут і зараз.

9

Краплі змивають пил і сльози,

Мов очищення для душі,

І навіть сум стає легким,

Мов пір’їнка, що літає над землею.

10

Я зупиняюся, ловлячи кожен звук,

Що падає з неба разом з дощем,

І серце наповнюється гармонією,

Що веде крізь день до спокою.

11

І місяць відбивається у калюжах,

Мов старий друг, що усміхається з тіні,

І світло його — мов обіцянка,

Що все минуле живе у серці.

12

І навіть вітер приносить тихі пісні,

Що грають крізь старі вулиці,

І я ловлю їх серцем,

Щоб відчути красу миті.

13

Краплі співають на даху будинку,

Мов барабан невидимого оркестру,

І кожен ритм — як крок у житті,

Що веде до нових обріїв.

14

Я йду по мостовій, що блищить,

І кожен відблиск нагадує про світло,

Що живе навіть у хмарах,

Що закривають сонце і небо.

15

І старі дерева стоять мовчки,

Приймаючи до себе кожну краплю,

І їхні гілки шепочуть історії,

Що живуть крізь роки і дощі.

16

Я ловлю запах мокрої землі,

Що нагадує про дитячі літа,

І навіть сміх, що загубився колись,

Мов повертається у серце.

17

І тиша між краплями — мов музика,

Що навчає слухати світ уважно,

І я відчуваю, як серце мріє,

Щоб кожна мить стала вічністю.

18

І старі вулиці дихають прохолодою,

Мов спогади оживають на мить,

І кожен крок серед дощу

Мов розмова з часом і природою.

19

Краплі розбігаються по каменю,

Мов маленькі блискітки світла,

І я ловлю їх очима і серцем,

Щоб відчути життя у його простоті.

20

І я йду далі, серед мелодії дощу,

Де кожен звук — мов знак надії,

Що навіть у найтемніші дні

Світло і музика залишаються з нами.