"Світло забутих доріг"

1

Старі вулиці мовчать під кронами дерев,

І сліди мої загубились у пилу,

Кожен камінь зберігає кроки минулого,

Що ведуть крізь спогади й тишу.

2

Я йду серед тіней старих будинків,

Де світло ліхтарів грає на стінах,

І навіть холод приносить тепло,

Мов обійми, що колись були поруч.

3

Кожен поворот — мов нова сторінка,

Що ховає старі радощі і втрати,

І серце ловить відлуння сміху,

Що давно залишився у пам’яті.

4

Трава росте між тріщинами мостової,

Мов нагадування про невидимі мрії,

І кожна крихітна зелень — це знак,

Що життя продовжується, незважаючи на все.

5

І старі двері шепочуть про минулі дні,

Про кохання, що відцвіло мов квіти,

І я ловлю цей шепіт душею,

Щоб відчути теплоту минулого знову.

6

Вечір спускається мов м’який плащ,

І тіні тягнуться крізь порожні вулиці,

Але кожна тінь несе спогад,

Що вчить не боятися самотності.

7

Я йду повільно, ловлячи подих вітру,

Що приносить запахи далеких полів,

І навіть сум стає музикою,

Що грає для тих, хто слухає серцем.

8

Кожна лавка мовчить у парку старому,

Де колись сиділи обійняті руки,

І я ловлю тишу крізь світло місяця,

Що ніжно торкається обличчя.

9

І старі дерева пам’ятають моє дитинство,

Їх гілки шепочуть казки без слів,

І я знову відчуваю віру у чудо,

Що жило у простих речах тоді.

10

Туман огортає дороги, мов покривало,

І я йду крізь нього, відчуваючи світло,

Що проростає навіть у темряві,

Як маленький вогник на краю душі.

11

Старі годинники в магазині мовчать,

І їх стрілки замерли у спогадах,

Але кожен звук мого серця

Відлунює у цих старих стінах.

12

І навіть порожні будинки дихають історією,

Що живе у кожному камені,

І я ловлю ці історії поглядом,

Щоб відчути красу часу, що минає.

13

Мої кроки звучать на мостовій,

Мов ноти у симфонії вулиць,

І я відчуваю, як минуле і теперішнє

Переплітаються у ритмі мого життя.

14

І запах дощу нагадує про літа,

Коли світ здавався безмежним і легким,

І кожна крапля — мов спогад,

Що оживає у серці тихо.

15

Я дивлюся на вікна з мерехтливим світлом,

І у кожному відблиску бачу історію,

Що жила у сміху й сльозах,

І що веде мене крізь час до тепер.

16

І вечір стає мов старий друг,

Що розуміє без слів,

І кожна тінь на дорозі

Несеться крізь пам’ять і думки.

17

І вітер приносить голоси минулого,

Що співають тихо про втрати й надії,

І я слухаю їх серцем,

Навчаючись цінувати мить теперішню.

18

І навіть самотність має своє світло,

Що сяє крізь тіні старих стін,

І кожен крок серед порожніх вулиць

Несе у собі тепло життя.

19

Старі мости ведуть до нових берегів,

Де спогади стають дороговказами,

І я йду далі, відчуваючи подих часу,

Що обіймає минуле і теперішнє.

20

І я залишаю сліди на вулицях старих,

Де кожен крок — мов розмова з душами,

І навіть тиша навколо шепоче:

Життя триває у кожному подиху.