"Весна надій"

1

Сонце торкнулося вулиць ранком,

І світ ожив у теплі проміння,

Де квіти дихають ароматом,

А серце пульсує від натхнення.

2

Повітря пахне дощем і травами,

І кожен подих — мов новий початок,

Де мрії ростуть між кронами гілками,

І кожен крок веде в м’який проміжок.

3

Дерева шепочуть давні таємниці,

Їх листя пестить небо й землю,

І навіть вітер приносить спокій,

Неначе обійми старого друга.

4

Тут дитинство залишило свої сліди,

Між камінням, між стежок і трав,

І сміх дзвенить у спогадах, як води,

Що тече і ллється крізь час і шлях.

5

І перші кохання, мов перші пісні,

Що народжуються в серці і тримають,

Бо в кожнім серці — трохи весни,

Що ніколи не вмирає, не здає.

6

І навіть хмари, що повільно пливуть,

Мов кораблі у безкрайніх океанах,

Несуть із собою надій струни,

Що з’єднують душі у гармонії та снах.

7

І кожен листок — мов маленький знак,

Що життя триває, не зупиняється,

Що серед вітру й дощу є свій шанс

Знайти тепло, що серце обігріває.

8

І ми йдемо серед цієї краси,

Де пахне травою і тишею ранку,

І кожен подих нагадує про мрії,

Що ще живі в кожному кроці нашому.

9

І пташки співають старі мелодії,

Мов обіцянки, що час не змінить,

І навіть вчорашні сумні ностальгії

Розчиняються в променях світанку.

10

Бо весна не квапиться, не біжить,

Вона тихо танцює між днями,

І серце пізнає її ритм,

Що дарує надію у мріях і снах.

11

І кохання росте, мов перший бутон,

Що розкривається в сонячному світлі,

І навіть сумніви, мов тінь,

Зникають, коли торкаєшся тепла.

12

І вітер, що шелестить у волоссі,

Шепоче тихо: “Тримайся, йди вперед”,

Бо кожен день, мов новий листок,

Що додає кольору твоїм миттєвостям.

13

І краплі роси, що грають на траві,

Мов дзвоники у ранковому світі,

Вони нагадують про прості чудеса,

Що народжуються там, де серце чисте.

14

І світло тягнеться крізь гілки і листя,

І пробиває темряву ночі,

І навіть пам’ять про втрати

Стає м’якою, мов весняна ніч.

15

І ми йдемо, тримаючи одне одного,

І знаємо, що нічого не втратимо,

Бо все, що живе у серці,

Веде нас туди, де любов зростає.

16

І стежки в’ються, мов нитки часу,

Між спогадами й мріями тихими,

І кожен крок — це наші крила,

Що несуть нас крізь миті щасливі.

17

І квіти розкривають свої пелюстки,

І навіть небеса здаються близькими,

Бо у світі, де пахне весною,

Все стає простим і непереможним.

18

І ми сміємося, і серце тремтить,

Від радості, що дає цей світ,

Бо кожен день — мов нова пісня,

Що ллється крізь наші руки й думки.

19

І навіть ніч, що нас застане,

Не забере того світла, що є,

Бо у серці живе весна,

Що ніколи не згасне, не помре.

20

І ми стоїмо серед квітів і трав,

І відчуваємо щастя, просте й справжнє,

Бо кожна мить — мов дарунок життя,

Що вчить нас любити, вірити, мріяти.