"Шепіт листя"

1. Осіннє листя падає повільно,

Мов спогади з минулих днів,

І вітер грає ними тихо,

Мов розповідає таємниці серця.

2. Дерева стоять, мов старі друзі,

І кожна гілка тримає миті,

Що залишили слід у душі,

Мов тихий голос минулого.

3. Кожен крок по золотому килиму

Відлунює у серці м’яко,

Мов нагадування про мить,

Що була і вже ніколи не повториться.

4. Сонце пробивається крізь крони,

Мов обійми, що гріють холодний день,

І я ловлю його промінь,

Що торкається душі і пам’яті.

5. Вітер шепоче крізь листя,

Мов намагається сказати щось важливе,

І серце слухає його,

Що несе тепло і спокій.

6. Кожен листок мов тиха історія,

Мов маленький спогад у світі великому,

І я йду серед них обережно,

Щоб почути їхній голос.

7. Калюжі відбивають осіннє небо,

Мов дзеркала душі і спогадів,

І кроки стають легкими,

Бо вода змиває втому і сум.

8. Пташині крики відлунюють у гаю,

Мов нагадують про життя, що триває,

І серце ловить їхній відгомін,

Що дарує надію і спокій.

9. Стара лавка під деревом стоїть,

Мов свідок сотень осінніх днів,

І я сідаю, щоб відчути спокій,

Що приносить листя і вітер.

10. Тіні гілок малюють на землі,

Мов художник створює казку,

І кроки стають частиною цього мистецтва,

Що живе у спокої осіннього дня.

11. Далекі звуки міста тихіють,

Мов світ зупинився на мить,

І серце слухає шум листя,

Що торкається душі ніжно.

12. Листя шурхотить під ногами,

Мов старі сторінки з історій,

І кожен звук нагадує:

Все минуле залишає слід у нас.

13. Сонце сідає за обрій,

Мов намагається забрати день,

І листя світиться в його променях,

Мов маленькі вогники спогадів.

14. Вітер підхоплює листя у танець,

Мов маленькі спогади кружляють у повітрі,

І я йду серед них,

Ловлячи їхній спокій і світло.

15. Кожен листок мовчки говорить,

Мов шепіт серця у тиші,

І серце ловить його тонкий голос,

Що дарує тепло і надію.

16. Старі дерева тримають обриси неба,

Мов сторожі часу і спогадів,

І я йду під ними обережно,

Щоб відчути цей зв’язок із минулим.

17. Краплі роси блищать на листі,

Мов маленькі перлини на килимі життя,

І серце ловить їхній блиск,

Що веде крізь тишу і спокій.

18. Пташині крики зникають у лісі,

Мов залишають простір для думок,

І я слухаю тишу осені,

Що навчає приймати моменти.

19. Тіні листя коливаються на вітрі,

Мов спогади танцюють у повітрі,

І серце ловить їхній рух,

Що дарує відчуття спокою і тепла.

20. І я стою серед осіннього лісу,

Ловлю шум, світло і тінь,

Бо кожен листок несе шепіт життя,

Що робить душу спокійною і живою.