"Тіні минулого"

1. Старі стіни шепочуть ночами,

Мов ховають таємниці століть,

І я прислухаюсь до їхнього голосу,

Що веде крізь спогади і сни.

2. Згадки про дитинство виникають несподівано,

Мов світло крізь щілини вікон,

І серце відчуває сум і тепло,

Що залишили люди та дні.

3. Кожна кімната тримає сліди,

Мов тіні минулих радощів і страхів,

І я ходжу ними тихо,

Щоб не розбудити старі привиди.

4. Старі книги пахнуть порохом і часом,

Мов сторінки життя, що залишили слід,

І кожне слово ловиться серцем,

Що пам’ятає навіть забуте.

5. Фотографії на стіні мовчать,

Мов застиглі миті щастя і болю,

І очі з них дивляться на мене,

Нагадуючи: ми всі проходимо через час.

6. Вітер гуляє коридорами старого дому,

Мов приносить голоси минулого,

І кожен звук розсіює тишу,

Що накопичила роки самоти.

7. Кроки по дерев’яній підлозі лунають,

Мов повторюють давні розмови,

І серце ловить ритм спогадів,

Що живуть у кожній миті.

8. Тіні меблів відкидають форму минулого,

Мов змальовують сцени давно забуті,

І я стою серед них,

Вловлюючи шепіт часу.

9. Старий годинник тихо відраховує хвилини,

Мов нагадує про невблаганність часу,

І серце відчуває його пульс,

Що несе і смуток, і тепло.

10. Дощ стукає у вікна зовні,

Мов сльози минулого, що повертаються,

І вітер приносить запах землі,

Що пам’ятає все, що було.

11. Стара люстра кидає тіні на стіни,

Мов танцюють примари днів,

І я ловлю цей танець серцем,

Що пам’ятає радість і втрати.

12. Далекі голоси сміху лунають у пам’яті,

Мов відгомін теплих літ,

І серце знову відчуває їхній дотик,

Що живить душу тихим світлом.

13. Книги на полиці пахнуть минулим,

Мов зберігають думки тих, хто вже пішов,

І я гортаю їхні сторінки,

Щоб відчути тепло чужих сердець.

14. Світло лампи кидає кола на стелю,

Мов обіймає кімнату спогадів,

І я відчуваю їхній тихий подих,

Що веде крізь минуле і сьогодні.

15. Звуки зовні змішуються з тишею,

Мов нагадують: час не стоїть,

І серце слухає цей контраст,

Що робить пам’ять живою.

16. Пори року змінюють світло у вікнах,

Мов фарби на полотні спогадів,

І я ловлю кожен промінь,

Що торкається душі ніжно.

17. Стара лавка на подвір’ї мовчить,

Мов пам’ятає сміх і сльози,

І листя під ногами шепоче,

Що все минуле лишає слід у серці.

18. Краплі дощу стукають по даху,

Мов нагадують про забуті слова,

І серце ловить кожен звук,

Що веде у світ минулого і тепла.

19. Тіні старих дерев розкинуті на стінах,

Мов нагадують: життя залишає сліди,

І я йду крізь них обережно,

Щоб прийняти все, що було і є.

20. І я стою серед тіней і спогадів,

Ловлю шум вітру і краплі дощу,

Бо кожна тінь минулого несе урок,

Що робить серце мудрим і сильним.