"Мелодія дощу"

1. Дощ стукає по вікнах тихо,

Мов ноти старої мелодії,

І серце ловить цей ритм,

Що веде у світ спогадів.

2. Краплі скочуються по склі,

Мов сльози, що ніхто не бачить,

І вітер приносить запах землі,

Що нагадує про давні миті.

3. Дерева стоять у мокрій тиші,

Мов свідки часу, що йде повз нас,

І кожна гілка тремтить від дощу,

Мов тихе слово, сказане серцем.

4. Туман стелиться над річкою,

Мов шовковий килим для думок,

І серце відчуває холод і тепло,

Що змішалося у спогадах.

5. Ліхтарі відбиваються у калюжах,

Мов маленькі зорі серед землі,

І кроки тихо лунають поруч,

Мов нагадування: ми не самі.

6. Старі будинки мовчать у ніч,

Але дощ створює музичний фон,

Мов шепіт минулого, що живе

У кожній миті до сьогодні.

7. Краплі танцюють на листі,

Мов маленькі відблиски життя,

І вітер грає ними,

Мов диригент старої симфонії.

8. Пташині крики рідкісні,

Мов проблиски світла серед тіні,

І серце ловить ці звуки,

Що нагадують: життя триває.

9. Стежка у лісі блищить від дощу,

Мов скарбниця мить, що дарує спокій,

І кроки стають легкими,

Бо вода змиває втому і сум.

10. Хмари повільно пливуть небом,

Мов думки, що приходять і йдуть,

І серце ловить цей рух,

Що нагадує: все проходить.

11. Листя шурхотить під ногами,

Мов шепіт тихих спогадів,

І серце відчуває сум і тепло,

Що змішалося у дощовій миті.

12. Сонце пробивається крізь хмари,

І світло грає на мокрих поверхнях,

Мов обіцянка нового початку,

Що народжується разом із дощем.

13. Старі мости скриплять під ногами,

Мов пам’ять про минулі події,

І кожен звук нагадує:

Дощ несе не тільки сум, а й надію.

14. Краплі відбивають небо і дерева,

Мов дзеркала миті у часі,

І серце ловить їхнє сяйво,

Що веде у світ спогадів і мрій.

15. Вітер обіймає поля і дерева,

Мов лагідний друг серед дощу,

І серце слухає його дотик,

Що дарує спокій і тепло.

16. Далекі гори ховаються у тумані,

Мов казкові обриси світу,

І серце мріє під їхнім сяйвом,

Що відкриває нові горизонти.

17. Краплі на склі блищать, мов діаманти,

Мов маленькі моменти щастя,

І серце ловить їхній блиск,

Що веде крізь спогади й сум.

18. Листя шепоче під вітерцем,

Мов говорить про давні таємниці,

І серце ловить їхній голос,

Що дарує силу рухатися далі.

19. Пташині крики проривають тишу,

І серце ловить їхнє відлуння,

Мов нагадування: життя триває,

І красу треба бачити завжди.

20. І я стою серед дощу й тиші,

Ловлю світло, вітер і звук,

Бо кожна крапля несе мелодію,

Що робить життя глибоким і живим.