"Шепіт осені"

1. Листя падає, кружляє в повітрі,

Мов спогади, що тихо танцюють,

І вітер грає ними,

Мов шепіт минулих днів.

2. Дерева стоять, мов старі свідки,

І їхні гілки тягнуться до неба,

Мов намагаючись схопити час,

Що йде непомітно повз нас.

3. Краплі дощу стукають по дахах,

Мов нагадування про смуток і тепло,

І серце ловить цей ритм,

Що веде крізь спогади й мрії.

4. Осіннє сонце пробиває туман,

І світло малює золоті тіні,

Мов промінь надії серед печалі,

Що гріє навіть у холодні дні.

5. Кожен крок по шурхоткому листю

Мов розмова з минулим,

І серце слухає тихий шепіт,

Що веде крізь сум і спокій.

6. Пташині крики лунають рідко,

Мов давні пісні у тиші,

І вітер підхоплює їх у політ,

Щоб нести їх далі, у світ.

7. Стара лавка під деревом стоїть,

Мов пам’ять про тих, кого вже немає,

І кожен листок, що падає поруч,

Мов тихий привіт з минулого.

8. Туман стелиться по доріжках,

Мов шовковий килим для ніг,

І серце крокує обережно,

Ловлячи кожен відгомін осені.

9. Хмари повільно пливуть небом,

Мов спогади, що приходять і йдуть,

І серце вчиться відпускати,

Бо все минає, як мить у житті.

10. Старі містки скриплять під ногами,

Мов розповідають давні історії,

І кожен звук нагадує:

Осінь несе свої уроки тихо.

11. Краплі роси блищать на траві,

Мов маленькі скарби миті,

І вітер лагідно гладить їх,

Наче обіймає душу з теплом.

12. Листя шурхотить під ногами,

Мов шепіт давніх друзів,

І серце ловить його звук,

Що нагадує: життя — це зміни.

13. Далекі гори в тумані

Мов сторінки забутих казок,

І серце мріє під їхнім сяйвом,

Що відкриває нові горизонти.

14. Краплі дощу на склі блищать,

Мов маленькі вікна у спогади,

І кожна крапля веде у минуле,

Що залишило слід у душі.

15. Вітер обіймає поля і дерева,

Мов лагідний друг у холодні дні,

І серце слухає його дотик,

Що дарує спокій і тепло.

16. Сонце ховається за горизонтом,

І світло грає на кожному листку,

Мов надія, що ніколи не зникає,

Навіть коли день добігає кінця.

17. Стежка веде крізь ліс і поля,

Мов шлях, що відкривається перед нами,

І кроки стають обережними,

Бо осінь навчає цінувати миті.

18. Пташині крики проривають тишу,

І серце ловить їхні відлуння,

Мов нагадування, що життя триває,

І красу треба бачити завжди.

19. Листя шепоче під вітерцем,

Мов говорить про минулі таємниці,

І серце ловить їхній голос,

Що дарує силу йти далі.

20. І я стою серед осінніх тіней,

Ловлю світло, вітер і спокій,

Бо кожна осінь несе свій шепіт,

Що робить життя глибоким і теплим.