"Світанок надії"

1. Перші промені торкаються землі,

І світ прокидається від сну,

Мов кожен день народжується знову,

Несучи шанс і нову надію.

2. Роса блищить на траві,

Мов маленькі кристали світла,

І серце ловить її холод і тепло,

Що нагадує: життя прекрасне у миті.

3. Пташині пісні рвуть ранкову тишу,

І вітер приносить аромат квітів,

Мов шепіт, що говорить:

“Не бійся почати знову.”

4. Далекі гори в тумані,

Мов величні сторінки світу,

І серце мріє під їхнім сяйвом,

Що відкриває нові горизонти.

5. Ліхтарі ще тремтять у містечку,

Та світло сонця відганяє тіні,

Мов надія розганяє страх,

Що залишився після ночі.

6. Стежки у лісі виблискують росою,

І кроки стають легкими, мов пісня,

Мов кожна мить життя — подарунок,

Що варто ловити, не випускаючи.

7. Старі дерева шепочуть між собою,

Мов обговорюють таємниці світу,

І вітер грає їхніми гілками,

Мов співає для серця мелодію надії.

8. Хмари повільно пливуть небом,

Мов легкі спогади, що приходять і йдуть,

І серце розкривається разом із сонцем,

Щоб прийняти новий день у теплі.

9. Краплі роси танцюють на листі,

Мов маленькі моменти щастя,

І вітер підхоплює їх у політ,

Щоб нагадати: життя у русі.

10. Птахи злітають високо у небо,

Мов мрії, що прагнуть свободи,

І серце ловить їхній крик,

Що надихає вірити у себе.

11. Далекі поля світяться у ранковому світлі,

Мов золото, що стелиться по землі,

І крок за кроком веде у простір надії,

Що живе у кожній миті сьогодні.

12. Старі мости піднімаються над річкою,

Мов шлях для нових початків,

І вода під ними тихо шепоче,

Що минуле не тримає нас.

13. Квіти розкривають свої пелюстки,

І серце ловить їхній аромат,

Мов нагадування: світ багатий на красу,

Що завжди можна відчути.

14. Вітер обіймає поля і дерева,

Мов лагідний друг у ранковий час,

І серце слухає його дотик,

Що розганяє темряву суму.

15. Сонце піднімається вище над землею,

І світло грає на кожній краплі роси,

Мов нова надія торкається серця,

Що готове прийняти день.

16. Стежка веде крізь ліс і поля,

Мов шлях, що відкривається перед нами,

І кроки стають впевненими,

Бо світ обіцяє нові можливості.

17. Листя шепоче під вітерцем,

Мов говорить про давні таємниці,

І серце ловить їхній голос,

Що дарує силу рухатися вперед.

18. Пташині крики підносяться до неба,

Мов заклик до життя і надії,

І кожен звук пробуджує душу,

Що прагне світла і радості.

19. Краплі роси відбивають сонце,

Мов маленькі вікна у світ,

І серце розкривається разом із ними,

Щоб прийняти цей день у повноті.

20. І я стою на порозі ранку,

Ловлю світло, вітер і тишу,

Бо кожен світанок несе надію,

Що робить життя глибоким і живим.