"Тіні минулого"

1. Старий парк мовчить у сутінках,

І тіні дерев стеляться по доріжках,

Мов спогади, що не хочуть зникнути,

Залишаючи сліди на серці.

2. Кожна лавка пам’ятає тих,

Хто сидів і мріяв під зорями,

І навіть холодний вітер

Мов приносить їхні шепоти назад.

3. Листя шурхотить під ногами,

Мов мовчазний свідок часу,

І кожен крок нагадує про те,

Що минуле завжди поруч.

4. Стара альтанка ховає тіні,

Мов обіймає забуті розмови,

І навіть ніч, що падає мов ковдра,

Не зможе стерти пам’ять про них.

5. Далекі сміхи лунають у глибині,

Мов привиди дитинства і юності,

І серце ловить їх, наче світло,

Що пробиває темряву теперішнього.

6. Краплі дощу стукають по даху,

І створюють ритм старої мелодії,

Мов нагадування, що все минуле

Має вагу у душі живого.

7. Старі дерева тягнуть свої коріння

Глибоко у землю спогадів,

І навіть вітер, що грає з гілками,

Мов шепоче: "Не забувай своє минуле."

8. Кожна тінь на стіні оживає,

Мов старі картини на полотні часу,

І серце ловить легкий відгомін,

Що веде крізь спогади і сум.

9. Ліхтарі тремтять у сутінках,

І їхнє світло малює тіні на бруківці,

Мов пам’ять про тих, кого вже немає,

Та хто лишив слід у серці.

10. Каміння на дорозі блищить від дощу,

Мов маленькі дорогоцінні спогади,

І кожен крок нагадує:

Минуле формує наше сьогодні.

11. Тиша ночі мовчить, але говорить,

Мов щось невидиме тріпоче у повітрі,

І серце слухає цей ніжний голос,

Що веде крізь смуток і радість.

12. Старі містки тримають відлуння кроків,

Мов ховають спогади поколінь,

І навіть вода під ними

Мов шепоче про минуле життя.

13. Під ногами шурхотить листя осені,

Мов тихо нагадує про втрати і здобутки,

І серце відчуває сум і тепло,

Що ніколи не зникнуть повністю.

14. Вітер несе запахи минулих днів,

І листя колихається під його дотиком,

Мов душа намагається обійняти

Те, що вже не повернути.

15. Далекі зорі світять холодно,

Мов свідки часу і людських історій,

І серце ловить кожен їхній промінь,

Що веде через тіні й надії.

16. Кожна тінь на стежці нагадує,

Що навіть забуті миті

Мов живуть у серці тихо,

Наче спокійний відгомін життя.

17. Краплі роси блищать на траві,

Мов маленькі спогади на світанку,

І вітер легенько грає ними,

Мов нагадує про ніжність минулого.

18. Пташині крики розривають тишу,

І вітер несе їх далі у світ,

Мов старі мрії, що прагнуть нового життя,

Щоб не залишитись у тіні.

19. Старі будинки мовчать у сутінках,

Але їхні стіни зберігають історії,

І серце ловить кожен відлуння кроків,

Що ведуть крізь пам’ять і час.

20. І я йду серед тіней і спогадів,

Ловлю кожну миттєвість у серці,

Бо минуле — не лише сум і біль,

А й світло, що веде вперед.