"Шепіт дощу"

1. Дощ тихо падає на дах,

І краплі танцюють по склу,

Мов сльози, що не були сказані,

І тихо шепочуть серцю свої таємниці.

2. Парк стоїть порожній і мокрий,

Листя блищить під холодним світлом,

І кожна крапля, що падає,

Несе спогади про минулі дні.

3. Вітер гуляє між гілок дерев,

І крони шепочуть свої історії,

Мов старі друзі, що сидять поруч,

Але мовчать, щоб не розбудити ніч.

4. Річка дзеркально відбиває небо,

І краплі на поверхні створюють музику,

Мов спогади, що падають на душу,

Ніжно торкаючись її країв.

5. Ліхтарі віддзеркалюються у калюжах,

І їхнє світло танцює, мов живе,

Мов маленькі вогники надії,

Що ведуть крізь мокру тишу.

6. Старі лавки під деревами стоять,

Мов охоронці забутих розмов,

І дощ їх огортає, мов покривало,

Наче вкриває спогади теплом.

7. Вечірнє небо ховає сонце,

І хмари пливуть, мов повільні думки,

І кожна крапля, що падає з неба,

Стає частиною нашого часу.

8. Кожен звук дощу — мов шепіт,

Що торкається глибин серця,

І навіть холодні краплі

Приносять відчуття ніжності.

9. Кам’яні вулиці блищать мокро,

І кроки відлунюють повільно,

Мов нагадування про дорогу,

Що веде крізь втрати і надії.

10. Вечірній вітер приносить запах землі,

І краплі на траві грають мелодію,

Мов музика, що оживляє спогади,

І робить їх теплими і живими.

11. Птахи давно сховались у гніздах,

Але дощ продовжує їхню пісню,

Мов пам’ять, що не згасає,

І лагідно торкається душі.

12. Старі будинки стоять мовчки,

І стіни їхні вбирають шум дощу,

Мов пам’ять про тих, хто тут жив,

І залишив частину серця.

13. Кожна калюжа — маленьке море,

В якому світ відбивається і тремтить,

Мов нагадування про життя,

Що триває, навіть коли плаче.

14. Тропіки на дахах танцюють у ритмі,

І серце ловить їхній легкий звук,

Мов шепіт, що говорить: «Все мине,

І світло завжди повернеться».

15. Вітер піднімає дрібні краплі,

І вони літають у повітрі,

Мов частинки мрій, що втекли з рук,

Але залишили тепло в серці.

16. Листя на деревах блищить,

І дощ нагадує про його свіжість,

Мов момент, що живе лише зараз,

І робить світ справжнім і ніжним.

17. Кожен крок під дощем — як молитва,

Що торкається серця і душі,

І навіть холодні краплі

Стають частиною внутрішнього тепла.

18. Старі мости ведуть через річку,

І вода дзюрчить у ритмі дощу,

Мов розповідає історії життя,

Що не хочуть бути забуті.

19. Ніч огортає місто тінями,

І дощ створює музичний фон,

Мов шепіт, що з’єднує серця,

І робить самоту теплішою.

20. І я стою серед крапель і світла,

Ловлю їхню музику у серці,

І навіть ніч і дощ

Стають частиною моєї душі.