"Мелодія вечора"

1. Вечір спускається на місто тихо,

І ліхтарі загоряються золотом,

Мов маленькі вогники надії,

Що освітлюють шлях для тих, хто йде.

2. Пахне дощем і мокрою землею,

І вітер шепоче свої таємниці,

Мов старі друзі, що не говорять словами,

А лише відчуваються серцем.

3. Старі вулиці блищать під світлом,

Мов дзеркала, що відбивають спогади,

І кожен крок по бруківці

Несе відлуння минулого у душу.

4. Пташиний спів давно стих,

Але тиша звучить гармонійно,

Мов мелодія, що забрала біль

І залишила спокій серцю.

5. Кожне дерево у парку мовчить,

Та пам’ятає дитячий сміх,

І навіть вітер, що проходить крізь гілки,

Несе тепло тих днів.

6. Річка тече спокійно і рівно,

Мов життя, що не спішить і не зупиняється,

І серце ловить її ритм,

Що з’єднує минуле і сьогодення.

7. Місяць піднімається повільно,

І світло його грає на дахах,

Мов ніжний дотик пам’яті,

Що нагадує про минулі вечори.

8. Старі лавки стоять в тіні дерев,

І шепіт листя лунає між ними,

Мов голоси тих, хто колись сидів тут,

І залишив частину душі.

9. Кожен крок крізь парк — як подих,

Що зберігає таємниці ночі,

І навіть холодна тиша

Стає теплою у пам’яті.

10. Вітер грає з газетами і листям,

Мов диригент оркестром спогадів,

І серце ловить кожну ноту,

Що сплітає вечір у мелодію.

11. Світло ліхтаря падає на стару бруківку,

І відблиски танцюють мов химерні тіні,

Мов нагадування про життя,

Що йде крізь радість і сум.

12. Кам’яні мости стоять мовчки,

А вода під ними шепоче історії,

І навіть холодний вечір

Мов стає частиною серця.

13. Вечірні зорі повільно з’являються,

І небеса розкривають таємниці,

Мов шепіт минулих поколінь,

Що нагадує про вічне.

14. Кожен запах трави і квітів

Приносить пам’ять про літні дні,

І навіть легкий дощ

Стає ніжністю у душі.

15. Старі книги на полицях пахнуть часом,

І сторінки оживають у тиші,

Мов промінь світла у темному кутку,

Що дарує надію і тепло.

16. Ліхтарі ведуть крізь темні вулиці,

Мов маленькі маяки життя,

І серце ловить цей спокій,

Що приходить разом із вечором.

17. Кішка тихо пробігає повз парк,

Мов тінь, що знає всі таємниці,

І серце радіє її легкому руху,

Що приносить відчуття життя.

18. Дзвони церкви відлунюють крізь ніч,

Мов заклик до пам’яті і спокою,

І кожен звук пронизує душу,

Нагадуючи про те, що важливо.

19. Дорога веде через темні садиби,

І тиша розкриває нові простори,

Мов шанс ще раз відчути життя,

Що триває крізь миті і роки.

20. І я стою серед вечора і світла,

Ловлю тіні, шум і запахи,

І навіть темрява і самота

Стають частиною мелодії душі.