"Тіні минулого"

1. Ніч опустилася на старе місто,

І тіні грають між порожніх вікон,

Мов спогади, що не хочуть відпускати,

І шепіт часу огортає вулиці.

2. Кожен крок по бруківці нагадує

Про слова, що колись не сказали,

І навіть пусті лавки у парку

Зберігають відгомін давніх мрій.

3. Ліхтарі світять м’яким золотом,

Мов свічки для загублених думок,

І кожен промінь торкається серця,

Щоб нагадати про те, що було.

4. Вітер приносить запахи старих днів,

Що пахнуть дощем і втраченим сміхом,

І навіть шум річки, що тече повільно,

Нагадує про втрати і надії.

5. Дзвони церкви лунають у темряві,

Мов голоси минулих поколінь,

І серце ловить кожен відлуння,

Що пробуджує пам’ять про забуте.

6. Вікна, закриті на ніч, мов очі,

Що бачили кохання і розлуки,

І навіть тіні, що ходять по стінах,

Нагадують про мрії, що згасли.

7. Стара книжка лежить на столі,

Її сторінки пахнуть часом і спогадами,

І кожне слово оживає у тиші,

Мов промінь світла у темряві.

8. Пташиний спів давно стих,

І лише шурхіт листя нагадує про життя,

І серце ловить цей тихий ритм,

Що з’єднує минуле з сьогоденням.

9. Кожна тінь на стіні — мов мить,

Що залишила слід у пам’яті,

І навіть маленькі дрібниці

Стають частиною великої історії.

10. Кам’яні мости мовчки стоять,

І відбивають світло місяця у воді,

І серце відчуває вагу часу,

Що тягнеться крізь століття.

11. Кожен старий будинок зберігає таємниці,

Що колись були сміхом чи сльозами,

І навіть порожні кімнати

Говорять мовчазними словами.

12. Вечірні тіні довгі і глибокі,

І кожен крок у них — мов подих минулого,

І серце ловить цю гру світла і темряви,

Що нагадує про прожите життя.

13. Старі лавки у парку чекають тих,

Хто колись сидів і мріяв,

І навіть вітер приносить голоси

Минулого, що не хочуть забутися.

14. Кожен листок на землі — як спогад,

Що впав тихо і залишився назавжди,

І серце відчуває легку суміш

Надії і втрат.

15. Місяць відбиває золотом на воді,

І темрява стає м’якою і лагідною,

І навіть старі болі

Стають частиною розуміння світу.

16. Кішка пробігає вузькою вулицею,

Мов тінь, що знає всі таємниці,

І серце ловить її легкий рух,

Немов пам’ять оживає у миті.

17. Вечірні зорі тихо спостерігають,

І небеса розкривають давні історії,

І кожна спалахуюча зірка

Стає світлом у темряві душі.

18. Кам’яна бруківка холодна під ногами,

І кожен крок нагадує про шлях,

Що пролягав через радість і втрати,

І серце пам’ятає все це.

19. Дороги старого міста сплетені,

Мов нитки часу у великому полотні,

І навіть тиша між стінами

Мов говорить про колишнє життя.

20. І я йду цими темними вулицями,

Збираючи тіні і спогади у серці,

І навіть ніч і тиша

Стають частиною мого внутрішнього світу.