"Весна пам’яті"

1. Перші бруньки пробиваються крізь землю,

І запах свіжої трави огортає світ,

І серце відчуває трепет нового початку,

Що приходить без попередження.

2. Ранковий туман ледь торкається долин,

І сонце грає золотими промінцями,

І спогади оживають у зелені,

Наче забуті миті дитинства.

3. Пташиний спів лунає серед дерев,

Мов нагадування про прості радощі,

І кожен подих весни приносить тепло,

Що лоскоче серце невидимими руками.

4. Річка тече повільно, блищить на сонці,

І відбиває все, що було і буде,

І навіть маленькі хвилі нагадують

Про мрії, що завжди шукають шлях.

5. Кожна квітка на лузі — як слово,

Що промовляє без звуків, мовчить,

І дарує відчуття безтурботності,

Яке зберігається глибоко всередині.

6. Дерева шепочуть листям, немов старі друзі,

І кожен рух нагадує про минулі весни,

І у спокої природи знаходиш відраду,

Що лікує старі рани душі.

7. Сонце підіймається вище в небі,

І теплі промені проникають у серце,

І кожен подих тепла стає ліками,

Що знімають тяжкість минулого.

8. Метелик сідає на ніжну квітку,

Мов символ змін і тихої радості,

І навіть короткий момент встигає навчити

Цінувати красу, що поруч.

9. Весняний дощ капає на землю,

І розсіює запах мокрої трави,

І кожна крапля нагадує про очищення,

Що приходить без нагадування.

10. Луки наповнюються золотим світлом,

І серце відчуває легкість і спокій,

І навіть старі сумні думки

Розчиняються у теплі весни.

11. Під вечірнім небом рожеві хмари,

І світло грає на воді річки,

І кожен подих спогадів стає теплішим,

Мов спогад про щасливу мить.

12. Трава росте між камінням тихо,

І нагадує про витривалість і терпіння,

І навіть невдачі та втрати

Стають частиною життєвої гармонії.

13. Свіжий запах квітів в повітрі,

Що торкається обличчя ніжно,

І серце ловить цю мить,

Що ніби зупиняє час.

14. Пташенята пробують перші польоти,

І небеса відлунюють їх криком,

І кожен рух навчає довіри до світу,

Що відкриває серце для нового.

15. Дороги весни ведуть крізь луки,

Де тіні та світло грають разом,

І навіть малі спогади та радощі

Стають натхненням для душі.

16. Листя шепоче історії старих дерев,

Що бачили багато весен до цього,

І серце ловить кожне слово

Мов таємний урок життя.

17. Кожна квітка розкриває свій колір,

Мов усмішка на обличчі світу,

І навіть минуле і сумні думки

Стають ніжним відлунням радості.

18. Ранковий світло торкається долин,

І нагадує, що час рухається вперед,

І кожен подих весни

Відкриває нові можливості.

19. Туман відступає під сонячним промінням,

І обрії розкриваються ясніше,

І серце наповнюється спокоєм,

Що мовчки лікує старі рани.

20. І я йду серед весняних лук,

Де кожен крок — нова надія,

І миті цього пробудження

Стають світлом у душі назавжди.