"Шлях крізь тишу" 220

1. Я йду серед пустих вулиць,

Де тиша мовчить глибоко,

І кроки мої — відлуння

Минулого і незнаного майбутнього.

2. Листя падає мов спогади,

І вітер грає ними як нотами,

І навіть ніч, що огортає місто,

Не здатна заглушити шепіт серця.

3. Кожен крок веде крізь спогади,

Що живуть у тінях і світлі,

І навіть страхи, що крали спокій,

Мовчки стають дороговказом.

4. Там, де світло проникає крізь вікна,

Сяє на підлозі, мов надія,

І навіть сумні миті минулого

Стають частиною дороги вперед.

5. Я слухаю тишу у кожному кроці,

Вона співає про втрати і здобутки,

І навіть мовчазні обличчя людей

Мовлять тихо про спільний біль.

6. Кожна ніч несе свої тіні,

Що шепочуть про невидимі шляхи,

І навіть самотність, що сидить поруч,

Стає вчителем для серця.

7. Я йду крізь порожні двори,

Де спогади сховалися за стінами,

І навіть радість, що була колись,

Мовчить, чекаючи свого часу.

8. Вітри приносять запахи минулого,

І квіти ховають смуток ночі,

І навіть образи і розчарування

Тепер виглядають тихим світлом.

9. Кожен звук стає частиною дороги,

Що веде крізь спогади і сни,

І навіть сумні моменти життя

Мовчки перетворюються на силу.

10. Тиша тримає мене у своїх руках,

Мов старий друг, що все розуміє,

І навіть темрява не лякає,

Бо в ній народжується внутрішня сила.

11. Я йду крізь шепіт старих дерев,

Що пам’ятають дитинство і юність,

І навіть розлука і біль

Стають частиною моєї стежки.

12. Кожна ніч навчає терпінню,

І кроки мовчазно пишуть історію,

І навіть страхи і сум

Стають музикою внутрішнього світу.

13. Там, де сходяться дні і ночі,

Відкривається нова дорога,

І навіть втрати і розчарування

Ведуть мене до світла.

14. Я відчуваю тишу у серці,

Що мовчить про всі болі,

І навіть минуле, що тиснуло роками,

Стає частиною нового шляху.

15. Кожна ніч — як урок для душі,

Що гріє серед темряви і холоду,

І навіть страхи і сумні дні

Стають полум’ям віри і надії.

16. Вітри шепочуть про невідоме,

І серце ловить ритм тиші,

І навіть темні хвилини ночі

Стають частиною дороги вперед.

17. Я йду серед вулиць, що пам’ятають,

І спогади живуть у кожному кроці,

І навіть втрати і розлуки

Стають мовчазним світлом на серці.

18. Кожна мить — мов крок до себе,

Що веде крізь сум і радість,

І навіть страхи і самотність

Стають частиною внутрішньої сили.

19. Там, де тиша і спогади сходяться,

Відкривається новий день,

І навіть біль і розчарування

Стають частиною шляху до світла.

20. І я йду, слухаючи тишу,

Що шепоче про життя і надію,

І навіть втрати, біль і страхи

Стають дороговказом у ніч.