"Тіні минулого"

1. Десь у темряві старих вулиць

Лежать спогади, мов розбиті дзеркала,

І кожна тріщина відбиває час,

Що більше не вернеться ніколи.

2. Кроки минулого чути у порожнечі,

Вони шепочуть про вибори і втрати,

І навіть сміх, що колись грів,

Тепер мовчить серед тіней.

3. Старі двері скриплять, нагадуючи

Про дні, коли серце билося швидко,

І перші мрії, що не збулися,

Залишають слід у пам’яті.

4. Тіні минулого стеляться по сходах,

Де ми крокували без страху,

І навіть обіцянки, дані колись,

Залишилися мов голоси у повітрі.

5. Кожна ніч приносить їх до сну,

І сни розпадаються на дрібні шматки,

Де дитинство і юність зустрічаються,

І дивляться мовчки з темряви.

6. Десь старі фотографії сміються,

Мовби не бачили сліз і печалі,

І кожна посмішка — як привид,

Що нагадує, ким ми були.

7. Вітер носить запахи минулих літ,

І навіть квіти у саду шепочуть,

Що нічого не забуто,

І все живе у тінях серця.

8. Кожен поворот дороги — мов вибір,

Що залишив слід на душі,

І навіть помилки, що колись ранили,

Тепер стають мовчазним уроком.

9. Десь у кімнатах, що давно порожні,

Лежать листи, не відправлені ніколи,

І кожне слово тремтить від часу,

Що забрав голоси і обіцянки.

10. Тіні минулого танцюють під лампою,

Мов старі друзі, що не пішли,

І навіть страхи, що жили колись,

Тепер мовчать серед тиші.

11. Кожна спогадова річ — як ключ,

Що відкриває двері серця,

І навіть біль, що колись розривав груди,

Стає тихим свідком часу.

12. Там, де сходяться дороги і спогади,

Мовчить минуле, чекаючи відповіді,

І кожен день, що пройшов,

Залишається слідом на душі.

13. Десь у тиші старого міста

Слухаєш серце, що відлунює минуле,

І навіть радість, що залишилась,

Мов тінь, тихо торкається душі.

14. Кожна ніч — мов крила спогадів,

Що несуть тебе крізь час,

І навіть темрява не лякає,

Бо в ній живе пам’ять про життя.

15. Десь у глибині очей старих друзів

Відбивається день, що пішов назавжди,

І навіть сльози, що капають тихо,

Стають мовчазною мелодією.

16. Тіні минулого шепочуть про втрати,

Що колись здавалися непоправними,

І навіть страх, що тримав ночами,

Тепер стає частиною сили.

17. Десь у кутах забутих кімнат

Лежать слова, що ніколи не сказали,

І навіть кохання, що зникло,

Залишається мовчазним свідком часу.

18. Кожен спогад — мов ріка у серці,

Що тече крізь щастя і сум,

І навіть втрати, що здаються гострими,

Згладжуються хвилями пам’яті.

19. Там, де сходяться дні і ночі,

Стає зрозумілим, що минуле живе,

І навіть страхи і смутки,

Стають частиною шляху вперед.

20. І я крокую серед тіней минулого,

Слухаючи їх тихі шепоти,

І навіть біль і втрати

Мовчки ведуть мене до нового дня.