"Шлях надії" 210

1. Дорога тягнеться крізь туман,

І кожен крок — мов промінь світла,

І навіть темрява, що ховається поруч,

Не може загасити вогонь у серці.

2. Там світанок б’є у шибки ранку,

Мов новий шанс для втомлених душ,

І кожен подих наповнений вірою,

Що все зміниться, якщо йти вперед.

3. Є миті, коли серце вагалося,

І страх тиснув, мов важка каменюка,

Але крихітний промінь надії

Освітлював шлях крізь темряву.

4. Там кожен крок — це боротьба,

І серце знає, що падіння — частина,

І навіть біль, що стискає груди,

Мовчки вчить встати і йти далі.

5. Там друзі стають опорою,

Мов невидимі руки серед бурі,

І навіть самотність не страшна,

Коли на серці світло надії.

6. Є шляхи, що губляться в лісі,

Де шум вітру шепоче таємниці,

І навіть темрява ночі

Стає компасом для душі.

7. Там спогади ведуть крізь роки,

Мов тихі маяки у тумані,

І навіть втрати, що болять,

Стають уроком терпіння.

8. Кожен світанок приносить шанс,

Щоб відпустити сум і страхи,

І навіть холод ранку

Стає ніжністю для душі.

9. Там сльози падають мов дощ,

І серце вчиться приймати біль,

І навіть порожнеча ночі

Дарує сил для нового дня.

10. Дорога веде крізь спокій і бурю,

І кроки залишають сліди світла,

І навіть падіння не лякає,

Бо кожен досвід — частина шляху.

11. Там вітри дують крізь серце,

І листя танцює під ногами,

І навіть холодні миті ночі

Нагадують про красу життя.

12. Є моменти, коли все здається втрачено,

Але серце шепоче тихо: “Йди”,

І навіть смуток, що обпікає душу,

Стає дороговказом для мрій.

13. Там тиша навчає слухати себе,

І віра росте серед випробувань,

І навіть темрява, що здавалася вічною,

Мовчки відступає перед світлом.

14. Дорога веде крізь ліси і поля,

І кроки звучать ритмом серця,

І навіть тривога, що підкрадається,

Стає частиною сили і відваги.

15. Там світло проривається крізь хмари,

І серце ловить його тепло,

І навіть бурі, що рвали віття,

Дарують уроки терпіння.

16. Кожен подих — мов новий шанс,

І віра тремтить у грудях,

І навіть сум, що тиснув раніше,

Стає пам’яттю для сили душі.

17. Там кроки зливаються з вітром,

І серце знаходить свій ритм,

І навіть самотність серед ночі

Стає компасом для внутрішнього світла.

18. Дорога веде крізь минуле і сьогодення,

І кожна миті — мов урок для серця,

І навіть страхи, що з’являлись раніше,

Стають світлом на шляху.

19. Там світанок обіцяє новий день,

І серце чує подих надії,

І навіть темрява минулого

Мовчки поступається силі духу.

20. І я крокую серед вітру і дощу,

Ловлячи промінь, що веде вперед,

І навіть спогади і біль минулих днів

Стають дороговказом для душі.