"Під шумом дощу"

1. Дощ стукає по дахах тихо,

Мов старі слова, що лунають крізь час,

І кожен крок під парасолькою

Дарує спокій у промінні світла.

2. Краплі падають на мокру землю,

І пахнуть холодом і відчуттям дому,

І навіть смуток, що крадеться за плечима,

Стає ніжністю у тиші ночі.

3. Там вулиці блищать під дощем,

Мов ріки, що течуть крізь спогади,

І навіть самотність серед шуму

Стає музикою для серця.

4. Дощ приносить запах трави,

Що росла на старому подвір’ї,

І кожен подих, вологий і свіжий,

Нагадує про минуле тепло.

5. Там вечори мовчать у тумані,

І ліхтарі відбиваються у калюжах,

І навіть кроки, що губляться в місті,

Дарують ритм для мрій і думок.

6. Краплі стукають по вікнах тихо,

Мов серце, що б’ється у спогадах,

І навіть спогади, що болять,

Стають ніжністю у холодному повітрі.

7. Там під дощем пахне листям,

Що впало з дерев у парку,

І навіть страхи, що з’являлись раніше,

Тануть у шелесті води.

8. Дощ малює на склі історії,

Мов невидимий художник серед ночі,

І навіть тиша, що падає,

Стає музикою для душі.

9. Там кроки зливаються з краплями,

І серце ловить кожен ритм,

І навіть спогади, що колись боліли,

Стають частиною тепла миті.

10. Дощ навчає прощати тіні,

Що ходили крізь роки й дні,

І навіть біль, що здавався вічним,

Стає мелодією для внутрішнього спокою.

11. Там вікна світяться теплим світлом,

І запах чаю гріє долоні,

І навіть ніч, що опустилась,

Стає прихистком для думок.

12. Дощ дарує миті самоти,

Що стають шансом слухати серце,

І навіть холод, що стукає в вікна,

Стає ніжністю серед шуму вулиць.

13. Там вечори довгі і мовчазні,

І ніч тягнеться, як шовкова стрічка,

І навіть страхи, що з’являлись раніше,

Тануть під мелодією крапель.

14. Дощ веде крізь спогади дитинства,

Де стежки були вщерть в траві,

І навіть тіні минулого

Дарують натхнення для нових мрій.

15. Там краплі танцюють на дахах,

Мов світло, що грає на воді,

І навіть біль, що колись був сильним,

Стає частиною тепла душі.

16. Дощ нагадує про те, що час іде,

І що кожна мить — безцінна і важлива,

І навіть самотність, що приходить,

Стає другом у глибині серця.

17. Там калюжі відбивають зорі,

Мов дзеркала минулих ночей,

І навіть тіні, що ховаються в кутках,

Дарують світло для нових кроків.

18. Дощ навчає відпускати сум,

Що накопичився серед буднів,

І навіть біль, що тримав у полоні,

Мовчки перетворюється на спокій.

19. Там під шумом дощу я стою,

І слухаю серце серед крапель,

І навіть світ, що здається сірим,

Несе тепло у холодну ніч.

20. І я крокую під дощем тихо,

Ловлячи миті між краплями води,

І навіть спогади і біль минулих днів

Стають мелодією для душі.