"Тіні минулого"

1. Тіні минулого стеляться тихо,

Мов шовк на старих стінах серця,

І кожен крок, що залишив слід,

Шепоче спогади крізь віки.

2. Там, де дитинство грає у сни,

І сміх лунав крізь вікна літа,

І навіть вітер, що рве гілля,

Несе запах минулих днів.

3. Там юність палає, як зоря,

Мов крила метелика у вітрі,

І перше кохання залишає слід,

Що гріє навіть крізь роки.

4. Є втрати, що болять мов камінь,

Але серце пам’ятає прощення,

І навіть темрява, що прийшла знову,

Стає лише тінню серед світла.

5. Там вечори, де зорі мовчать,

І ніч спадає на старі вулиці,

І навіть кроки, що загубились,

Шепочуть: "Тримайся, не бійся".

6. Там друзі, що пішли у минуле,

Живуть у сміху й старих фотографіях,

І навіть сльози, що впали тихо,

Стають росою для нових мрій.

7. Там серце ловить запах дощу,

Що падав на пороги забутих хат,

І навіть холодні миті ночі

Дарують тепло спогадів.

8. Там старі пісні звучать у тиші,

Мов дзвони серед сніжних полів,

І навіть біль, що колись був сильним,

Стає мелодією для душі.

9. Там кроки зливаються з віком,

І шепіт листя в парку нагадує,

Що навіть минуле — то частина нас,

Що веде крізь роки крізь пам’ять.

10. Там очі тих, кого нема поруч,

Сяють у тумані спогадів,

І навіть ніч, що стискає серце,

Не може погасити їх світла.

11. Там промінь сонця крізь хмари

Лагідно торкається облич,

І навіть холодний вітер ранку

Шепоче про крихту щастя.

12. Там листя падає на дорогу,

Мов старі листи зі шкільних років,

І навіть спогади, що болять,

Стають силою для нового дня.

13. Там тіні минулого вчать слухати,

І час, що минає, стає порадником,

І навіть біль, що здавався вічним,

Стає частиною мудрості.

14. Там вечірні ліхтарі мерехтять,

Мов зорі, що впали на землю,

І навіть самотність у кімнаті

Стає тихим другом у темряві.

15. Там серце пам’ятає шепіт,

Що пролягав крізь роки й миті,

І навіть сльози, що впали колись,

Гріють душу теплом ностальгії.

16. Там тиша навчає цінувати звук,

І вітер — рух серед старих стін,

І навіть крихкі спогади ночі

Ведуть крізь темряву до світла.

17. Там кожен день — це урок часу,

І кожна мить — як перлина на нитці,

І навіть біль, що знову нагадує,

Стає нагадуванням про життя.

18. Там відлуння минулого живе,

Мов дзвін у серці, що б’ється тихо,

І навіть час, що минає,

Дарує силу й надію йти далі.

19. Там спогади — мов крила птаха,

Що здіймається в небесну синь,

І навіть тіні минулого

Стають світлом у темряві серця.

20. Там, де тіні минулого ходять,

Я знаходжу себе у тиші,

І навіть біль, що залишив слід,

Стає частиною моєї душі.