"Мелодія осені"

1. Осінь ступає тихо по місту,

Листя кружляє, мов золоті слова,

І вітер співає серед листя,

Мелодію старих, забутих днів.

2. Дні спливають, мов ріки у тумані,

І сонце сідає за дахами,

А серце ловить кожен подих,

Що пахне дощем і холодом ранку.

3. Є миті, коли тиша стає другою,

І кожен звук — мов нитка між пальців,

І навіть крик осені у вікнах

Стає піснею для душі.

4. Там, де вулиці вкриті листям,

Кроки мої чутні у порожнечі,

І навіть тінь старого дерева

Стає другом у цій меланхолії.

5. Дощі малюють на склі історії,

Мов картини, що ніколи не зникнуть,

І навіть спогади, мов ці краплі,

Стають частиною мого серця.

6. Осінь приносить запах димку,

І чай гріє долоні у тиші,

І навіть сміх, що десь лунав,

Відлунює ніжно серед вулиць.

7. Є вечори, коли зорі блимають,

Мов свічки у старих храмах,

І навіть тіні минулого

Шепочуть: "Живи, не бійся ночі".

8. Там в парках ще сидять спогади,

Мов старі лавки під дощем,

І навіть клени, що скидають листя,

Дарують тепло у серця тремтіннях.

9. Є кроки, що губляться у пилюці,

Але душа пам’ятає їх ритм,

І навіть холодні ранки

Мовчки несуть світло в серці.

10. Осінь вчить прощати тіні,

Що приходили крізь роки,

І навіть бурі, що рвали віття,

Стають мелодією спокою.

11. Там вечірні ліхтарі горять

Мов маяки для загублених думок,

І навіть вітер, що шепоче,

Залишає тепло у грудях.

12. Є миті, коли спогади пливуть,

Як човники крізь туман ріки,

І навіть біль, що не минув,

Мов музика, що гріє душу.

13. Осінь малює на вікнах дощ,

Мов художник у порожній залі,

І навіть час, що минає,

Дарує натхнення для душі.

14. Там кроки зливаються з вітром,

І шелест листя — як спогад,

І навіть тиша, що падає вночі,

Навчає слухати серце.

15. Осінь — це шепіт між гілками,

Що торкається душі ніжно,

І навіть втрати, що були давно,

Стають теплом у холодній осені.

16. Є дороги, де листя мовчить,

І серце знаходить свій ритм,

І навіть вітер, що зриває сни,

Дарує спокій і силу мрій.

17. Там осінь зупиняє миті,

І світ навколо стає спокійним,

І навіть холодне повітря

Дарує ніжність у серці моєму.

18. Є вечори, коли лунає тиша,

І місяць спостерігає за містом,

І навіть самотність у хатах

Стає мелодією серця.

19. Осінь приносить вогонь у спогади,

І думки зігріває, мов піч,

І навіть дощі, що падають тихо,

Вчать цінувати кожну мить життя.

20. І я крокую поміж листям,

Слухаючи мелодію осені,

І навіть світло останнього дня

Дарує натхнення для душі.