"Там, де мовчить душа"

1. Там, де мовчить душа вночі,

Де тиша глибша за молитву,

Там сплять зів’ялі пелюстки

Надії, що втекла з дитинства.

2. Там не горять уже зірки,

Бо їх затерло часом небо,

І тільки спогади гіркі

Нагадують, що жити треба.

3. Там плаче вітер по гіллі,

Як по людині без опори,

І шепче серцю у імлі:

"Не бійся — біль мине поволі".

4. Там втрачені слова ростуть,

Мов дика трава між каміння,

І навіть ті, що не збулось,

Лягає в серце — як прощення.

5. Там вечір падає у сни,

Де все було і все згоріло,

І тільки попіл тих хвилин

Ще гріє душу ледь-ледь сміло.

6. Там стежка в’ється крізь роки,

Веде до спогадів забутих,

І навіть тінь старої мрії

Шепоче — не спіши минути.

7. Там тихо вірші самі пливуть,

Мов човники на темній річці,

І кожен звук, мов тихий путь,

Веде до серця вічно кличе.

8. Там дні, що зникли без сліду,

Знаходять місце у тумані,

І кожен біль, мов хризаліс,

Стає душі прозорим станом.

9. Там час не ранить — він лікує,

Бо вже нема чого втрачать,

І навіть ніч, що не сумує,

Навчає тихо — як мовчать.

10. Там зупиняється вітрило,

Бо вітер спить у забутті,

І тільки серце, наче крила,

Ще б’ється в темряві густій.

11. Там всі дороги йдуть в нікуди,

Але душа все йде вперед,

Бо навіть серед тьми і смути

Шукає світла власний слід.

12. Там плаче небо у дощах,

А люди — в спогадах нічних,

І тільки віра в небесах

Дає надію між чужих.

13. Там сонце сходить у журбі,

Бо ранок теж буває тихий,

І промінь ніжно на собі

Несе тепло забутих криків.

14. Там кожен подих — мов листок,

Що опустився після бурі,

І навіть біль, що вже відбувся,

Звучить, як спів у чистій шкурі.

15. Там все простіше, ніж здається,

Бо тиша знає всі слова,

І навіть серце не боїться,

Коли душа вже ожива.

16. Там світ не судить і не кличе,

Там все прощенням обійнято,

І навіть той, хто вже не вірить,

Стає дитиною при святі.

17. Там пахне вічністю трава,

І навіть смерть — як подих вітру,

Бо зрозумієш — це не край,

А просто шлях до власних крил.

18. Там сплять історії без імен,

І долі — наче сірі птахи,

Та навіть у забутті темнім

Горить вогонь серед відваги.

19. Там час не міряє хвилин,

А просто дихає спокоєм,

І навіть біль старих провин

Зникає з кожним новим кроком.

20. Там, де мовчить душа моя,

Я чую світ — без слів, без шуму,

І розумію — тиша ця

Є справжнім голосом розуму.