"Під крилами часу"

1. Летить життя, немов птахи,

Між хмарами, крізь дощ і бурю,

Де сни — то світлі маяки,

А спогади — мов тихі штурми.

2. Ми всі під крилами годин,

Що б’ють без жалю, без упину,

І кожен день — то наш поклін

Тому, що мали ми хвилину.

3. Є час, коли цвітуть сади,

І все навколо — мов казкове,

А є, коли вмирають сни,

Та в серці тліє слово нове.

4. Є мить, коли мовчить душа,

Бо світ не чує її болю,

І тільки вітер в небесах

Її торкає, мов долоню.

5. Ми всі — мов ріки у пісках,

Що вчаться плинути крізь скелі,

І навіть в найгіркіших снах

Є промінь, що живе під землею.

6. Є кроки тихі, як дощі,

Що ми лишаєм у цім світі,

І є слова, що ні в вірші

Не вмістиш — надто вже святі.

7. Є час, коли спиняєш мить

І бачиш — світ такий тендітний,

Що варто просто відпустить,

Щоб він став знову нескінченним.

8. Ми всі — під крилами небес,

Маленькі і великі люди,

І кожен з нас не раз воскрес

Після падінь, коли не буде.

9. Є тіні днів, що відлетіли,

Та серце все ще їх трима,

Бо навіть біль, який не зцілив,

Є доказ — що душа жива.

10. Є час мовчати, час простити,

Час посміхнутись в сутінках,

Бо тільки так ми можем жити,

Не згубивши себе в снах.

11. Ми всі — краплини у ріці,

Що Бог назвав колись любов’ю,

І навіть ті, що на кінці,

Несуть в собі життя основи.

12. Є час, коли в очах — туман,

Та він розвіється, як вранішній,

Бо навіть смуток — то талан,

Що вчить нас бути справжніми.

13. Є дні, де сонце не встає,

Та ти його малюєш в серці,

Бо навіть ніч, коли тяжка,

Дає надію — не померти.

14. Є час прощатись і мовчать,

Бо слова — зайві на прощанні,

І лише вітер може знать,

Як пахне спокій після ранку.

15. Ми всі під крилами тепла,

Що Бог дає, коли ми спимо,

І навіть буря, що пройшла,

Залишить тишу, де ми є вдома.

16. Є час летіти, час стояти,

Час доторкнутись до землі,

Бо справжнє — не у висотах,

А в серці, що горить в імлі.

17. Є мить, коли ти все простив,

І став легкий, мов перший подих,

Бо зрозумів: хто біль любив —

Той знає, як зростати з попелу.

18. Ми всі під крилами судьби,

Що пише час свої рядки,

І хай летять усі мости —

Душа все знайде береги.

19. Є час, коли все йде до краю,

Та ти не падаєш у тьму,

Бо серце знає — все минає,

А віра несе у весну.

20. І я дивлюсь на світ згори,

Де час, як птах, мене гойдає,

І розумію — між зими й весни

Моя душа все ще літає.