"Тінь минулого"

1. Я йду крізь час, де тіні сплять,

І кожен спогад шепче тихо,

Що ми не можем все вернуть назад,

Хоч серце рветься до полину.

2. В очах відбилась давня мить,

Де усміх ще горів, як свічка,

І навіть біль не зміг спинить

Той спогад — ніжний, мов суничка.

3. Я бачу постать у дощах,

Що колись поруч йшла зі мною,

Та час розвіяв нас, мов птах,

Що загубив крило з весною.

4. І кожен подих — то листок,

Що падає у тишу з болю,

Я пам’ятаю кожен крок,

Хоч не вернути долю свою.

5. Я чув, як ніч мені шептала

Про всі дороги без кінця,

І тінь твоя мене тримала,

Холодним дотиком лиця.

6. І навіть вітер ніс твій запах,

Мов спомин ніжний із років,

Де ми сміялись у розпачах,

І світ здавався без гріхів.

7. Тепер лиш відлуння імені,

Що розчиняється в дощі,

І спогад, мов вогонь у темені,

Що гріє душу у ночі.

8. Я розмовляю з тишею,

І тиша знає все про нас,

Вона не судить, не шкодує,

Лиш береже останній час.

9. Ми — подих миті, спалах мрії,

Що згас, лишивши теплий слід,

І хоч немає вже надії,

Та серце пам’ятає світ.

10. І кожен вечір, як молитва,

З тобою в пам’яті стоїть,

Бо навіть біль — це теж привіт,

Від того, що колись болить.

11. Я бачу сни, де ти і я,

І все, що вкрала нас долина,

Там ще горить вогонь життя,

Хоч ми давно в різних країнах.

12. І навіть тиша дихає тобою,

І навіть вітер — твій мотив,

Ти наче шепіт під водою,

Що я від серця не заглушив.

13. Я бачу час — він не жорстокий,

Він просто вчить не зупинятись,

І навіть спогад твій далекий

Дає мені не впасти, встати.

14. Я не тримаю більш образ,

Бо тінь минулого — це крила,

Вона нагадує щораз,

Як сильно я тоді любила.

15. Ми — відблиски своїх шляхів,

Ми — суть і біль своїх історій,

І навіть спогад без країв

Живе в серці, як у морі.

16. Я не шукаю вже тепла,

Бо кожен промінь був колись,

Та в тій зимі, де все зімкнулось,

Я серцем вірю — ми зійшлись.

17. Бо навіть тінь, коли зникає,

Залишить слід в моїх очах,

І навіть спогад не вмирає —

Він просто спить у небесах.

18. І хай часи мене зітруть,

Як пил із каменю старого,

Я пам’ятаю кожну суть,

Що в серці вклала ти без слова.

19. Я бачу сни, де ми живі,

Де все, як вчора — без прощання,

І навіть біль стає новим,

Коли він має відображання.

20. І вже не тінь стоїть у снах,

А ніжність, тиха, як світання,

І я не йду — я просто знаю,

Що ти в мені, мов дихання.