"Тяжка доля" 130

1. Доля йде крізь життя мов тінь без кінця,

І серце тремтить під її тяжким кроком,

Вона малює сліди на шкірі часу,

І ми йдемо, шукаючи свій порятунок.

2. Вона сміється, коли ми падаємо,

І плаче, коли ми знов піднімаємось,

Доля мовчить, але її очі пильні,

І кожен крок важкий, мов камінь на плечах.

3. Ми крокуємо в темряві невідомого,

І руки шукають підтримки без відповіді,

Доля веде нас крізь бурі й шторм,

І ми ловимо кожен її відтінок.

4. Кожна подія — як гострий ніж у грудях,

І навіть радість приносить тінь печалі,

Доля не питає, чи готові ми,

Вона малює свій шлях незалежно від нас.

5. Ми падаємо, піднімаємось, знов падаємо,

І часом здається, що ніч безмежна,

Але доля вчить нас триматися,

Навіть коли серце важке й стомлене.

6. Вона мовчить у очах старих людей,

Що пережили бурі і втрати,

І навіть коли ми на межі розпаду,

Доля веде тихо, але невпинно.

7. Ми блукаємо в лабіринті виборів,

І кожен крок залишає слід болю,

Доля спостерігає, мов невидимий свідок,

І часом посміхається крізь сльози.

8. Вона навчає терпінню й витримці,

Що кожен день — то шанс для зростання,

І навіть коли світ здається несправедливим,

Доля дає уроки для серця й душі.

9. Ми шукаємо сенс у темряві й сумнівах,

І вчимося приймати її подарунки,

Доля мовчить, але кожен її крок,

Мовчазно веде нас до розуміння.

10. Вона є там, де світ здається безнадійним,

І навіть у найглибшій тіні ночі,

Доля шепоче тихо про новий початок,

Що народжується крізь біль і втрати.

11. Ми крокуємо крізь холод і вітер,

І серце стискає її невидима рука,

Доля веде нас крізь час і простір,

І кожен крок — випробування сили.

12. Вона дарує зустрічі і втрати,

І вчить цінувати навіть тінь радості,

І навіть коли ніч здається безмежною,

Доля залишає слід у кожній душі.

13. Ми боремося, падаємо, знов підіймаємось,

І серце вчиться відрізняти істину від брехні,

Доля мовчить, але її очі бачать все,

І кожен наш крок — урок і випробування.

14. Вона веде нас крізь вогонь і холод,

І навіть коли світ здається чужим,

Доля вчить нас тримати серце відкритим,

І знаходити світло у власній темряві.

15. Ми мріємо, плачемо, кохаємо і втрачаємо,

І доля спостерігає, мов тиха ріка,

І навіть коли біль здається непереборним,

Вона шепоче: йди далі, не здавайся.

16. Вона є у кожному подиху і кроці,

І вчить приймати життя таким, яким воно є,

І навіть коли серце розриває страх,

Доля веде нас вперед, мов тихий провідник.

17. Ми шукаємо правду у дзеркалі часу,

І вчимося приймати її тіні,

Доля мовчить, але кожен її рух,

Мовчазно дарує силу для подальшого шляху.

18. Вона нагадує про минуле і майбутнє,

І навіть коли теперішнє здається важким,

Доля шепоче тихо: терпіння і віра,

І все на своєму місці, все має сенс.

19. Ми падаємо, знов піднімаємось, крокуємо,

І серце вчиться розпізнавати її голос,

Доля — то невидима нитка, що веде,

Навіть коли ми не бачимо кінця шляху.

20. І коли день закінчиться, і ніч настане,

Я знаю, що доля не покине нас ніколи,

Вона — це сила і випробування,

Що живе в серці і не зникає ніколи.