"Срібний дощ"

1. Десь у небі хмари шепочуть тихо,

І срібний дощ спадає на землю м’яко,

Краплі блищать на листі й траві,

І серце відчуває спокій і радість.

2. Він мов музика, що лунає без слів,

Що пульсує крізь простір і час тихо,

І навіть коли день був важким і довгим,

Срібний дощ дарує прозорість і спокій душі.

3. Я дивлюсь на струмки, що блищать у світлі,

І бачу, як краплі грають на воді,

І навіть якщо думки важкі й тиснуть,

Дощ приносить тепло і відчуття легкості.

4. Він живе у шелесті листя й трави,

Що колишуться під ніжним подихом вітру,

І навіть коли шум світу тисне на душу,

Срібний дощ дарує ясність і гармонію.

5. Я йду стежкою, де краплі сяють у світлі,

І відчуваю, як серце відкривається назустріч красі,

І навіть якщо думки кружляють і тиснуть,

Дощ приносить спокій і натхнення.

6. Він мов чарівник, що оживляє ніч,

Що малює простір невидимими фарбами,

І навіть коли темрява огортає землю,

Срібний дощ дарує ясність і легкість.

7. Я відчуваю його у власних кроках і подиху,

Що зливаються з ритмом природи і простору,

І навіть якщо серце стомлене й важке,

Дощ дарує прозорість і спокій.

8. Він живе у поглядах і тихих усмішках,

Що відображають світло у серці тихо,

І навіть коли буденність сіріє навколо,

Срібний дощ дарує радість і гармонію миті.

9. Я дивлюсь на небо, що грає сріблом,

І бачу, як кожна крапля оживляє простір,

І навіть якщо думки тиснуть і кружляють,

Дощ приносить ясність і відчуття свободи.

10. Він мов музика, що лунає крізь хмари,

Що пульсує у серці тихо і ніжно,

І навіть коли ніч здається холодною,

Срібний дощ залишає слід тепла і натхнення.

11. Я йду стежкою серед трав і квітів,

І відчуваю, як серце відкривається назустріч світлу,

І навіть якщо день був важким і похмурим,

Срібний дощ приносить ясність і спокій душі.

12. Він живе у шелесті кожної краплі,

Що танцює під ритм невидимого подиху,

І навіть коли ніч опустила темряву,

Дощ дарує прозорість і легкість.

13. Я відчуваю його у власному серці,

Що зливається з ритмом природи і неба,

І навіть якщо серце стомлене й важке,

Срібний дощ дарує свободу і гармонію миті.

14. Він мов світло, що пробивається крізь хмари,

Що грає на землі і росі тихо й ніжно,

І навіть якщо ніч здається холодною,

Дощ залишає слід тепла і спокою.

15. Я дивлюсь на обрії, де небо блищить,

І відчуваю, як серце наповнюється життям,

І навіть якщо думки важкі й стомлені,

Срібний дощ дарує легкість і прозорість.

16. Він живе у кожному подиху і кроці,

Що зливаються з ритмом стихії і серця,

І навіть якщо думки тіснять і кружляють,

Дощ дарує прозорість і гармонію.

17. Я відчуваю його у шелесті трав і квітів,

Що танцюють під ритм невидимого вітру,

І навіть якщо ніч була довгою й важкою,

Срібний дощ приносить ясність і натхнення.

18. Він мов музика, що пульсує крізь простір,

Що торкається душі тихо і ніжно,

І навіть якщо ніч здається холодною,

Дощ залишає слід тепла і гармонії.

19. Я йду стежкою, де світло грає на землі,

І відчуваю, як серце відкривається назустріч красі,

І навіть якщо день був важким і довгим,

Срібний дощ дарує легкість і ясність.

20. І коли ніч закінчиться і день прийде,

Я знаю, що спокій залишиться в душі,

Бо срібний дощ — це сила і гармонія,

Що живе в серці і не зникає ніколи.