"Срібний ліс"

1. Я йду стежкою серед дерев срібних,

Де тиша мов кришталь лежить на землі,

Срібний ліс огортає серце спокоєм,

І думки стають чистими, мов вода.

2. Він мов музика, що звучить без слів,

Що пульсує крізь коріння й гілки,

І навіть коли день важкий і сірий,

Ліс дарує легкість і натхнення душі.

3. Я відчуваю його у шелесті листя,

Що тихо колишеться під подихом вітру,

І навіть якщо думки тиснуть і кружляють,

Срібний ліс приносить ясність і спокій.

4. Він живе у сяйві місяця крізь гілки,

Що грає світлом на землі і траві,

І навіть коли ніч опустила темряву,

Ліс дарує відчуття легкості і тепла.

5. Я дивлюсь на далекі вершини дерев,

Де світло торкається крони ніжно,

І навіть якщо серце сповнене суму,

Срібний ліс приносить тепло і надію.

6. Він мов чарівник, що малює простір,

Що оживляє землю невидимими фарбами,

І навіть коли ніч накрила долини,

Ліс дарує ясність і відчуття спокою.

7. Я йду берегом струмка серед дерев,

І відчуваю, як вода відображає світло,

І навіть якщо день був важким і похмурим,

Срібний ліс приносить спокій і натхнення.

8. Він живе у кожному подиху і кроці,

Що зливаються з ритмом природи невидимо,

І навіть якщо серце стомлене й важке,

Ліс дарує легкість і прозорість думок.

9. Я відчуваю його у шелесті трав і гілок,

Що танцюють у ритмі вітру тихо,

І навіть якщо ніч була довгою й важкою,

Срібний ліс дарує відчуття спокою і ясності.

10. Він мов музика, що лунає без слів,

Що пульсує крізь простір і час тихо,

І навіть коли темрява огортає світ,

Ліс дарує тепло й легкість миті.

11. Я дивлюсь на небо, що крізь гілки пробивається,

І бачу, як світло грає на листі срібним,

І навіть якщо серце сповнене печалі,

Срібний ліс дарує відчуття гармонії.

12. Він живе у поглядах і усмішках,

Що відображають його присутність у серці,

І навіть коли буденність сіріє навколо,

Ліс дарує легкість і радість миті.

13. Я відчуваю його у власному подиху,

Що зливається з ритмом лісового повітря,

І навіть якщо думки важкі й тісні,

Срібний ліс приносить свободу й ясність.

14. Він мов світло, що пробивається крізь гілки,

Що грає на корі дерев тихо й ніжно,

І навіть якщо ніч здається холодною,

Ліс залишає слід тепла і спокою.

15. Я йду стежкою серед трав і квітів,

І відчуваю, як серце відкривається назустріч природі,

І навіть якщо думки тіснять і кружляють,

Срібний ліс приносить спокій і натхнення.

16. Він живе у шелесті кожного листочка,

Що колишеться під ритм невидимого подиху,

І навіть коли ніч опустила тіні,

Ліс дарує прозорість і легкість думок.

17. Я відчуваю його у власному серці,

Що зливається з ритмом природи невидимо,

І навіть якщо серце стомлене й важке,

Срібний ліс дарує свободу й ясність миті.

18. Він мов музика, що пульсує крізь простір,

Що торкається душі тихо і ніжно,

І навіть якщо ніч здається холодною,

Ліс залишає слід тепла і гармонії.

19. Я дивлюсь на горизонти, де дерева сяють,

І відчуваю, як серце наповнюється життям,

І навіть якщо думки важкі й стомлені,

Срібний ліс дарує легкість і свободу.

20. І коли день розкриється у всій красі,

Я знаю, що спокій залишиться в душі,

Бо срібний ліс — це сила і ясність,

Що живе в серці і не зникає ніколи.