"Сяючий шлях"

1. Я йду вперед, де світло ллється з неба,

І кожен крок — мов дотик до мрії,

Шлях сяє крізь темряву ночі,

І серце відчуває спокій і тепло.

2. Сяючий шлях — мов промінь надії,

Що веде крізь сумніви й страхи,

І навіть коли темрява тисне важко,

Він дарує світло й віру в серці.

3. Я відчуваю його у власних руках,

Що тримають невидимий компас життя,

І навіть якщо думки кружляють без упину,

Сяючий шлях освітлює кожну мить.

4. Він мов річка, що блищить під місяцем,

І несе мене крізь час і простір,

І навіть коли ніч ховає зорі,

Шлях веде, даруючи спокій душі.

5. Я дивлюсь на гори, де туман сповзає,

І бачу, як проміння розтинає сутінки,

І навіть якщо серце сповнене суму,

Сяючий шлях приносить радість і надію.

6. Він живе у шелесті листя і трави,

Що підкоряються м’якому подиху світла,

І навіть якщо світ шумить і крутиться,

Шлях дарує гармонію і мить спокою.

7. Я йду берегом річки у ранковому сяйві,

І відчуваю, як світло веде мене вперед,

І навіть якщо думки тиснуть і кружляють,

Сяючий шлях наповнює серце теплом.

8. Він мов стародавня пісня серед полів,

Що звучить у серці невидимо й тихо,

І навіть коли ніч нависла над землею,

Шлях приносить відчуття сили й спокою.

9. Я відчуваю його у власних подихах,

Що зливаються з ритмом мого серця,

І навіть якщо день був важким і довгим,

Сяючий шлях дарує легкість і тепло.

10. Він мов промінь, що прорізає сутінки,

І веде крізь темряву і невідомість,

І навіть якщо думки важкі й тісні,

Шлях освітлює серце, даруючи спокій.

11. Я дивлюсь на небо, де зорі мовчать,

І бачу, як світло веде мене крізь ніч,

І навіть коли серце сповнене суму,

Сяючий шлях дарує віру й надію.

12. Він живе у кожному кроці й думці,

Що рухаються в ритмі внутрішнього світла,

І навіть якщо світ здається похмурим,

Шлях приносить спокій і силу йти далі.

13. Я йду лугом, де трава хитається під світлом,

І відчуваю, як серце відкривається назустріч мріям,

І навіть якщо думки кружляють і мучать,

Сяючий шлях дарує легкість і натхнення.

14. Він мов музика, що не потребує слів,

Що лунає крізь простір і час невидимо,

І навіть коли ніч накриває землю,

Шлях приносить тепло і відчуття життя.

15. Я відчуваю його у шелесті річки й трав,

Що рухаються разом із невидимим ритмом,

І навіть коли думки важкі і стомлені,

Сяючий шлях дарує легкість і спокій.

16. Він живе у поглядах і усмішках,

Що відображають світло у серці,

І навіть коли буденність сіріє навколо,

Шлях приносить натхнення й радість миті.

17. Я відчуваю його у власному подиху,

Що зливається з ритмом падаючого світла,

І навіть якщо серце стомлене й важке,

Сяючий шлях дарує свободу й спокій.

18. Він мов світло, що пробивається крізь хмари,

Що грає на струнах душі тихо й ніжно,

І навіть якщо ніч здається холодною,

Шлях залишає слід тепла і натхнення.

19. Я дивлюсь на горизонти, де сяє промінь,

І відчуваю, як серце наповнюється життям,

І навіть якщо думки важкі й стомлені,

Сяючий шлях дарує легкість і свободу.

20. І коли день закінчиться і ніч опуститься,

Я знаю, що світло залишиться в душі,

Бо сяючий шлях — це віра і надія,

Що живе всередині і не зникає ніколи.