"Срібний дощ"

1. Краплі падають тихо, мов срібні сльози,

І шепочуть таємниці давніх днів,

Вони торкаються шкіри й серця,

І залишають слід світла на душі.

2. Срібний дощ — мов магія серед ночі,

Що огортає простір і думки водночас,

І навіть якщо світ здається похмурим,

Він приносить спокій і ніжність миті.

3. Я йду стежкою серед мокрих трав,

І відчуваю, як краплі грають на шкірі,

І навіть коли думки тиснуть і кружляють,

Срібний дощ дарує легкість і тишу.

4. Він мов невидимий музикант серед природи,

Що грає мелодію без звуків і нот,

І навіть якщо ніч здається темною,

Дощ приносить світло і спокій душі.

5. Я дивлюсь на річку, що блищить під дощем,

І бачу, як кожна крапля розкриває світло,

І навіть коли серце сповнене суму,

Срібний дощ обіймає його ніжно.

6. Він живе у шелесті листя і трави,

Що хитаються від легкого подиху вітру,

І навіть якщо світ шумить і крутиться,

Дощ дарує мить тиші і спокою.

7. Я відчуваю його у власних руках,

Що ловлять краплі, мов перлини на долонях,

І навіть коли день був важким і сірим,

Срібний дощ приносить радість і спокій.

8. Він мов стародавня казка, що оживає,

Коли краплі падають крізь нічне світло,

І навіть якщо думки плутаються й важкі,

Дощ дарує гармонію і мить насолоди.

9. Я йду серед дерев, де дощ грає на кронах,

І відчуваю, як серце розкривається назустріч світлу,

І навіть якщо темрява обіймає світ,

Срібний дощ освіжає душу й надію.

10. Він мов промінь, що танцює серед хмар,

Що переливається на воді й землі,

І навіть якщо ніч здається безмежною,

Дощ дарує відчуття спокою й життя.

11. Я чую його у шелесті річки й трав,

Що рухаються мов музика невидима,

І навіть коли думки тяжкі й заплутані,

Срібний дощ приносить легкість і натхнення.

12. Він живе у кожній краплі, що падає,

І відчувається серцем і душею одночасно,

І навіть якщо світ мовчить і темний,

Дощ приносить мить світла і тепла.

13. Я дивлюсь на небо, де хмари пливуть,

І бачу, як срібний дощ грає у світлі,

І навіть коли серце сповнене печалі,

Він дарує мить радості й легкості.

14. Він мов музика, що не потребує слів,

Що пульсує крізь простір і час невидимо,

І навіть якщо ніч опускає темряву,

Дощ приносить тепло й відчуття життя.

15. Я йду берегом озера у ранковому сяйві,

І відчуваю, як краплі танцюють на воді,

І навіть якщо думки плутаються й тремтять,

Срібний дощ дарує спокій і мить краси.

16. Він живе у поглядах і усмішках,

Що відображають сяйво дощу в очах,

І навіть коли буденність сіріє навколо,

Дощ приносить ніжність і радість миті.

17. Я відчуваю його у власному подиху,

Що зливається з ритмом падаючих крапель,

І навіть якщо серце стомлене і важке,

Срібний дощ дарує свіжість і спокій.

18. Він мов світло, що пробивається крізь тінь,

Що грає на струнах душі тихо й ніжно,

І навіть якщо ніч здається холодною,

Дощ залишає слід тепла і легкості.

19. Я дивлюсь на горизонти, де дощ блищить,

І відчуваю, як серце наповнюється світлом,

І навіть якщо думки тяжкі й стомлені,

Срібний дощ дарує мить радості й спокою.

20. І коли день закінчиться і ніч опуститься,

Я знаю, що він залишив слід у душі,

Бо срібний дощ — це подарунок природи,

Що гріє серце і дарує світло кожній миті.