"Тиха буря"

1. Вона кружляє всередині, мов вітер у листі,

І дихає тихо, не видаючи шуму,

Кожен подих — мов удар хвилі у серці,

Що тремтить і шукає вихід крізь тінь.

2. Тиха буря — мов грім, що не чутно,

Вона кидає думки в хаос і спокій,

І навіть коли світ здається ясним,

Вона лишається всередині, мов тінь.

3. Я відчуваю її у грудях і руках,

Що стискають повітря беззвучно й сильно,

І навіть коли день приносить усмішки,

Буря живе, не даючи душі спокою.

4. Вона мов хмара, що кружляє над серцем,

І пестить душу холодом і напругою,

І навіть коли думки прагнуть спокою,

Тиха буря залишає слід невидимий.

5. Я йду стежкою серед дерев і трав,

І відчуваю її у кожному шелесті,

І навіть якщо ніч спокійна і тихо,

Буря нагадує про свою присутність.

6. Тиха буря — мов музика без звуків,

Що відчувається серцем і душевними струнами,

І навіть коли світ навколо світлий і ясний,

Вона тремтить всередині, мов полум’я.

7. Я дивлюсь на небо, де хмари пливуть,

І відчуваю, як буря кружляє крізь думки,

І навіть якщо серце прагне миру,

Тиша ховає грім і зберігає напруження.

8. Вона живе у спогадах і бажаннях,

Що не можуть вийти назовні словами,

І навіть коли сміх лунає довкола,

Тиха буря лишається серед серця.

9. Я відчуваю її у власних подихах,

Що ритмічно б’ються і не можуть заспокоїтись,

І навіть коли день сповнений світла,

Буря ховає свою силу всередині.

10. Тиха буря — мов магія невидима,

Що пульсує в серці й душі одночасно,

І навіть якщо світ здається спокійним,

Вона рухає струни внутрішнього вогню.

11. Я йду берегом річки після дощу,

І бачу, як вітер грає з хвилями,

І навіть якщо ніч мовчить і спокійна,

Буря кружляє серед думок і почуттів.

12. Вона мов тінь, що супроводжує кроки,

Не видає себе і не просить уваги,

І навіть коли серце прагне відпочинку,

Тиха буря нагадує про свою силу.

13. Я відчуваю її у шелесті трав і листя,

Що рухаються ритмом внутрішніх хвиль,

І навіть якщо світ здається мирним і тихим,

Буря живе серед думок і мрій.

14. Тиха буря — мов стародавня пісня,

Що звучить без слів і мелодії,

І навіть коли душа сповнена світла,

Вона приносить відчуття напруження й сили.

15. Я дивлюсь на горизонти, де хмари пливуть,

І відчуваю, як буря кружляє крізь час,

І навіть якщо день приносить спокій,

Вона лишається всередині, мов вітер.

16. Вона живе у кожній краплі дощу,

Що падає на землю тихо й невидимо,

І навіть коли серце спокійне і світле,

Буря тримає його у напрузі й ритмі.

17. Я відчуваю її у власних руках і ногах,

Що прагнуть руху, але зупиняються,

І навіть коли думки прагнуть відпустити,

Тиха буря нагадує про себе м’яко.

18. Вона мов світло, що пробивається крізь хмари,

Що грає на струнах душі тихо й невидимо,

І навіть якщо ніч спокійна й ясна,

Буря лишається, як частина серця.

19. Я відчуваю її у митях самотності,

Коли світ мовчить і ніч обіймає землю,

І навіть якщо день приносить тепло й радість,

Тиха буря залишається, мов тихий шепіт.

20. І коли настане світанок і розтане ніч,

Я знаю, що вона залишить слід назавжди,

Бо тиха буря — це сила і напруга,

Що живе всередині і не зникає ніколи.