"Незримий біль"

1. Він сидить у серці, мов тінь без світла,

І дихає тихо, не просячи помочі,

Кожен подих нагадує про втрати,

І кожна мить проникає у душу глибоко.

2. Незримий біль — мов леза невидимі,

Що ріжуть душу без звуків і слів,

І навіть коли посмішка на обличчі,

Внутрішній світ страждає в мовчанні.

3. Я відчуваю його в темряві ночі,

Коли думки кружляють без упину,

І навіть якщо світло на горизонті,

Біль тримає серце у крихітних оковах.

4. Він ховається у кожному слові,

Що не сказано і залишається в тіні,

І навіть коли близькі поруч,

Незримий біль залишається непомітним.

5. Я йду серед людей, що сміються,

І відчуваю, як тінь лягла на душу,

І навіть якщо світ здається яскравим,

Біль мовчить і тримає мене в полоні.

6. Незримий біль — мов хмара над серцем,

Що закриває сонце й світло буденності,

І навіть якщо надія пробивається крізь темряву,

Він не відпускає, тримає тихо.

7. Я відчуваю його у кожному погляді,

Що проходить крізь мене, не торкаючись,

І навіть коли слова втішають,

Біль лишається, невидимий і глибокий.

8. Він мов старий друг, що не відпускає,

Супроводжує у митях щастя й смутку,

І навіть якщо сміх лунає навколо,

Незримий біль тримає власну тишу.

9. Я відчуваю його в тиші кімнати,

Де відлунює лише серця ритм,

І навіть якщо думки прагнуть свободи,

Біль зупиняє кроки й змушує залишатись.

10. Незримий біль — мов холодна вода,

Що проникає крізь шкіру і думки,

І навіть якщо душа прагне тепла,

Він залишається, мов тінь невидима.

11. Я дивлюсь на світ і бачу усмішки,

Але серце відчуває його присутність,

І навіть якщо надія спалахує,

Біль мовчить, нагадуючи про себе.

12. Він ховається у спогадах і страхах,

Що не можна вимовити вголос,

І навіть якщо світ здається ясним,

Незримий біль веде крізь тіні життя.

13. Я відчуваю його у власних руках,

Що тримають порожнечу і тремтіння,

І навіть якщо кроки впевнені,

Біль залишається частиною душі.

14. Незримий біль — мов вітер без звуку,

Що проходить крізь серце і думки,

І навіть якщо світ сповнений світла,

Він тримає свою присутність тихо й невидимо.

15. Я дивлюсь на небо, де зірки мовчать,

І бачу, як тінь проникає крізь світло,

І навіть коли серце прагне спокою,

Біль нагадує про втрати й тишу.

16. Він живе у кожній краплі сльози,

Що тихо стікає по щоках уночі,

І навіть якщо посмішка на вустах,

Незримий біль ховає істину серця.

17. Я відчуваю його у дотиках часу,

Що залишає шрами невидимі,

І навіть коли думки прагнуть миру,

Біль тримає мене у своїй тиші.

18. Незримий біль — мов стара пісня,

Що лунає тихо крізь думки й серце,

І навіть якщо надія блимає в очах,

Він не відпускає, залишаючись в душі.

19. Я відчуваю його у митях самотності,

Коли світ мовчить і ніч обіймає,

І навіть якщо день принесе тепло,

Біль залишається, мов тінь невидима.

20. І коли ніч опускає темряву,

Я знаю, що він зі мною завжди тихо,

Бо незримий біль — це частина душі,

Що робить слабким і водночас живим.