"Загадкова тиша"

1. Я йду стежкою, де вітер не шепоче,

І дерева стоять мов свідки безмовні,

Кожен крок лунає у порожнечі,

І загадкова тиша обіймає душу.

2. Вона мов хмара, що несе спокій і сум,

Вона ховає думки і почуття,

І навіть якщо серце прагне руху,

Тиша тримає мов вічна охорона.

3. Я дивлюсь на небо, де зірки мовчать,

І відчуваю їх холодне сяйво,

І навіть коли ніч здається безмежною,

Загадкова тиша наповнює думки.

4. Вона живе у кроці, що загубився,

У погляді, що шукає відповіді,

І навіть коли світ шумить навколо,

Тиша залишається невидимим другом.

5. Загадкова тиша — мов книга без слів,

Вона розкриває світло у темряві,

І навіть якщо думки рвуться назовні,

Вона утримує їх у спокої й рівновазі.

6. Я відчуваю її серед порожніх кімнат,

Де ехо відбиває кожен подих,

І навіть якщо серце прагне веселощів,

Тиша шепоче: “Зачекай, відчуй момент”.

7. Вона мов тінь, що танцює на стінах,

І відчувається без звуку й руху,

І навіть коли світло пробиває темряву,

Залишається частиною нічного спокою.

8. Я йду берегом річки у темряві,

І чую як вода мовчить, спокійна й глибока,

І навіть якщо думки крутяться швидко,

Загадкова тиша вчить слухати серцем.

9. Вона живе у погляді місяця,

Що дивиться крізь хмари мов старий друг,

І навіть якщо ніч холодна й порожня,

Тиша приносить спокій і розраду.

10. Я відчуваю її у шелесті листя,

Що кружляє, але не створює шуму,

І навіть коли день був важким і гучним,

Загадкова тиша зцілює думки й серце.

11. Вона мов скарб, що прихований від світу,

Лише той, хто слухає, відчуває її,

І навіть якщо навколо хаос і шум,

Тиша веде крізь темряву спокійно й ніжно.

12. Я чую її у власному подиху,

Що ритмічно б’ється разом із серцем,

І навіть коли думки хочуть вирватись,

Залишається спокій і гармонія всередині.

13. Загадкова тиша — мов стародавня мелодія,

Що не звучить, але відчувається глибоко,

І навіть якщо світ навколо прагне руху,

Вона тримає рівновагу й спокій у душі.

14. Я дивлюсь на темні вулиці міста,

І чую, як ніч мовчить і обіймає,

І навіть якщо серце тремтить від самотності,

Тиша дає можливість відчути себе живим.

15. Вона ховає рани й сумніви,

Що не можна висловити словами,

І навіть якщо світ сповнений тривоги,

Загадкова тиша дарує миттєвий спокій.

16. Я йду серед дерев, де ніч глибока,

І відчуваю, як тиша наповнює груди,

І навіть якщо думки кружляють швидко,

Вона вчить слухати себе і світ навколо.

17. Загадкова тиша — це міст між миттю й вічністю,

Вона мовчить, але промовляє через серце,

І навіть якщо світ звалює тягарем,

Тиша залишається тихою надією.

18. Я чую її у холоді й темряві,

Що огортає землю й думки рівномірно,

І навіть коли ніч здається нескінченною,

Вона зберігає спокій і внутрішню силу.

19. Вона мов дзеркало для душі,

Що відображає приховані глибини,

І навіть якщо серце б’ється швидко,

Загадкова тиша повертає гармонію.

20. І коли перші промені світанку приходять,

Я відчуваю, як тиша поступово відходить,

Але загадкова тиша залишає слід,

Що гріє душу і дає силу жити далі.