"Вічний біль"

1. Я йду стежкою, де тіні мовчать,

І серце кричить у тиші ночі,

Кожен крок нагадує про втрати,

Що залишили слід у душі.

2. Біль мов ріка, що тече невпинно,

Він змиває спокій і надію,

І навіть коли серце прагне світла,

Темрява затягує в свої глибини.

3. Я відчуваю кожну ранку рану,

Що залишилась від невимовних слів,

І навіть усмішка стає тінню,

Бо біль не відпускає крізь роки.

4. Кожен подих нагадує про втому,

Що носить із собою спогади,

І навіть якщо сонце сходить яскраво,

В серці залишається сірість і спокій.

5. Я дивлюсь на небо, де зорі мовчать,

І бачу в них свої старі рани,

Мов світло, що не може пробитися,

Через хмари темряви і печалі.

6. Біль — мов тінь, що йде за мною,

І навіть коли сміх луною звучить,

Він сидить поруч мов старий друг,

Що нагадує про все, що втрачено.

7. Я чую крики тих, кого немає,

Їхні голоси відлунюють у грудях,

І навіть у мріях вони з’являються,

Щоб нагадати про вічний цей страх.

8. Кожен спогад — як колючий шип,

Що врізається у тканину душі,

І навіть якщо намагаюсь забути,

Він повертається, мов привид минулого.

9. Я відчуваю, як холод проникає в серце,

І немає тепла, щоб його відігнати,

Бо біль не питає дозволу,

Він приходить, коли хоче, і лишає слід.

10. Я йду серед тиші, що криклива,

І чую відлуння власної печалі,

І навіть коли світ здається живим,

Він не бачить мого внутрішнього моря.

11. Біль мовчить, але говорить у серці,

І навіть коли сльози висихають,

Вони залишають слід у душі,

Що нагадує про невиліковну втрату.

12. Я дивлюсь на руки, що тремтять,

І відчуваю, як тінь старого смутку

Прокрадається крізь спогади і сни,

І робить кожен день важким, мов камінь.

13. Біль — це тихий друг, що не відпускає,

Він сидить поряд уночі і вдень,

І навіть коли серце прагне спокою,

Він тримає ключі від темного замку.

14. Я відчуваю його у кожному кроці,

Він тягне назад, не дає летіти,

І навіть якщо намагаюсь піднятись,

Біль тримає, мов вірний учитель.

15. Кожен шепіт, кожен подих нагадує,

Що минуле не можна стерти,

І навіть якщо час проходить швидко,

Біль лишається, мов тінь за спиною.

16. Я чую його у тиші ночі,

Мов голоси загублених душ,

І навіть якщо день приносить світло,

В серці залишається холод і сум.

17. Біль — це пам’ять, що не дає забути,

І кожен спогад, мов поріз, болить,

І навіть якщо здається, що пройшов час,

Він повертається, як невидимий страж.

18. Я дивлюсь на небо крізь сльози,

І бачу там свої старі страхи,

Мов зірки, що світять холодно,

І нагадують про втрати й самотність.

19. Кожен день — це боротьба з тінню,

Що сидить у серці мов темний друг,

І навіть коли сміх луною звучить,

Біль повертається і тримає руку.

20. І коли ніч накриє землю тихо,

Я відчуваю його поруч, невидимо,

Бо вічний біль — частина моєї душі,

Що робить мене живим, хоч і страждаю.