"Природа"

1. Я стою серед лісу, де дерева мовчать,

І вітер грає листям, немов музикою,

Кожен промінь сонця сюди пробиває шлях,

І світло малює тіні золотою рукою.

2. Птахи співають, мов голоси невидимі,

Їхні трелі лунають крізь ранкову тишу,

І навіть кущі, і трави невтомні,

Відгукуються на кожен подих душі.

3. Річка біжить крізь камені і коріння,

Вона співає пісню давніх часів,

І кожна хвиля, мов спогад минулого,

Ведеться у далечінь, де сонце сходить.

4. Я відчуваю запах землі після дощу,

Мов серце природи торкається мого,

І навіть коли день сповнений шуму,

Я знаходжу спокій серед зеленого кольору.

5. Літо розквітає пахощами квітів,

І кожна травинка блищить на сонці,

Немов маленька зірка на землі,

Що дарує радість у простій простоті.

6. Я вдивляюсь у небо серед дерев,

Де хмари пливуть, мов килими білі,

І вітер шепоче давні легенди,

Що розповідають про життя і сили.

7. Ліс мовчить, але серце його чує,

Воно дихає крізь коріння й стовбури,

І кожен шорох, що лине від кущів,

Стає піснею для душі вночі.

8. Сонце падає крізь гілки золотом,

І тіні танцюють мов живі,

Я відчуваю, як природа зі мною говорить,

І серце спокій знаходить у глибокій тиші.

9. Я йду стежкою, де листя хрумтить під ногами,

І вітер несе запахи трав і квітів,

Немов нагадує про світ, що живе,

Про красу, що розквітає крізь час і сни.

10. Дерева схиляються під поривами вітру,

Їхні гілки плетуться у дивні візерунки,

І кожен подих природи навчає мене,

Що світ — це магія у дрібних речах.

11. Я спостерігаю, як роса блищить на траві,

Мов тисячі крихітних кристалів,

І розумію: природа не потребує слів,

Вона говорить мовою світла і тиші.

12. Я чую, як річка шепоче таємниці,

Її вода чиста, мов кришталь,

І навіть якщо серце сповнене суму,

Воно знаходить тут відлуння щастя.

13. Ліс прокидається від ранкового світла,

І кожен звук стає святом для душі,

Мов казка, що оживає наяву,

І вчить серце радіти простим речам.

14. Я вдивляюсь у небо, де літають птахи,

Їхні крила відображають свободу,

І відчуваю, як серце розкривається,

Щоб прийняти світ у всій його красі.

15. Природа — мов дзеркало душі,

Вона показує тишу і світло,

І навіть коли світ здається чужим,

Вона навчає любити життя.

16. Я йду крізь поле, де вітер грає травою,

І сонце ніжно торкається обличчя,

Мов говорить: «Живи тут і зараз»,

І знаходь щастя в кожному подиху.

17. Квіти розквітають мов серця в ранку,

І їхні кольори палають яскраво,

І навіть якщо будуть важкі дні,

Природа навчить бачити світло.

18. Я відчуваю мир у кожному кроці,

Що веде мене через ліс і поле,

І розумію, що життя — це дар,

Що треба цінувати крізь будь-яке горе.

19. Вечір опускає тіні довгі і тихі,

І зорі пробиваються крізь крони,

І я знову відчуваю гармонію,

Що дарує природа серед своїх законів.

20. І коли ніч накриє землю спокійно,

Я буду стояти серед лісу і тиші,

Бо природа завжди поруч і вічна,

Вона навчає серце дихати і любити.